Дія відбувається в XV столітті, в Вогезах, в розкішному саду при замку, в якому живе Іоланта, сліпа дочка короля Провансу Рене.
Іоланта розмовляє зі своєю годувальницею, Мартою, і скаржиться, що нудиться невідомим їй досі почуттям туги; подруги Іоланти, Бригіта і Лаура, намагаються розвеселити її піснями, приносять їй квіти. Березня також втішає свою вихованку і співає її улюблену колискову, під звуки якої та засинає. Сплячу Іоланту обережно забирають в замок.
Чути звук труби, з’являється Альмерик, зброєносець короля Рене; він оголошує воротаря замку, Бертрану, що слідом за ним сюди повинен прибути король зі знаменитим лікарем, який покликаний для зцілення сліпий Іоланти. Звуки труб сповіщають про приїзд короля.
Входить Рене в супроводі мавританського лікаря Эбн-Хакиа. Рене пояснює Эбн-Хакиа, що Іоланта змалку заручена з герцогом Бургундським Робертом і повинна скоро вступити з ним у шлюб, але герцог не знає, що його наречена сліпа, та й сама Іоланта не підозрює про своє нещастя. Виховавши свою дочку в цьому відокремленому замку і оточивши її відданими людьми, він під страхом смерті заборонив відкривати їй правду. Эбн-Хакиа оголошує, що зцілення Іоланти можливо тільки в тому випадку, якщо вона, дізнавшись про що тяжіє над нею нещасті, сама пристрасно буде бажати отримати зір. Король, охоплений страхом за долю дочки, в нерішучості видаляється в замок разом з лікарем.
Входять герцог Бургундський Роберт і його друг, граф Водемон. Вони захоплюються красою саду, точно за помахом чарівної палички виріс серед дикої місцевості, і дивуються, чому над входом розміщено напис, що загрожує смертю кожному, хто увійде сюди без дозволу. Роберт сумує — його невідступно переслідує думка, що скоро йому доведеться з’єднатися шлюбом з Іолантою, яку він зовсім не знає, а між тим, його серце цілком належить іншій.
На терасі замку показується Іоланта; Водемон вражений її красою. Іоланта, почувши незнайомі голоси, пропонує прибульцям відпочити під тінню дерев і поспішає принести їм вина. Герцог хоче піти; але Водемон, абсолютно зачарований красою невідомої дівчини, яка представляється йому якимось небесним видінням, залишається. Він захоплено висловлює повернулася Иоланте своє захоплення і просить її зірвати на пам’ять червону троянду; Іоланта подає йому троянду, але білу. Водемон повторює своє прохання і знову отримує білу троянду. Дивне підозра закрадається в душу лицаря: щоб перевірити свою здогадку, він зриває кілька троянд і просить Іоланту сказати, скільки їх у нього. Дівчина просить дати їй квіти, щоб порахувати. Тепер Водемон переконаний, що зачарувала його дівчина сліпа; він відкриває їй цю таємницю і намагається по можливості втішити, але, мимоволі захоплюючись, починає описувати їй краси Божого світу, побачити які їй не судилося.
Чути голоси: входить король, за ним — лікар і прислуга замку. Рене з жахом дізнається, що Водемон відкрив Иоланте її нещастя. У відчаї він, нарешті, вирішується запропонувати їй лікування Эбн-Хакиа. Іоланта ставиться до цього досить байдуже і, швидше, виражає покірність долі, з-за чого лікар втрачає надію на щасливий результат свого лікування. Тоді король, помітивши, яке враження справив Водемон на дівчину, оголошує лицарю, що він буде страчений, якщо вона не прозріє. Перелякана Іоланта з любові до Водемону благає лікаря зцілити її і йде з ним разом в замок.
Звуки труб сповіщають про прибуття герцога Бургундського, який з озброєними лицарями поспішає на підмогу своєму другові. Водемон відкриває приятелеві свою любов до Иоланте, його нареченій, і просить Роберта зізнатися королю, що він любить іншу. Рене повертає герцогові його слово і дає згоду на шлюб Іоланти з графом Водемоном. У дверях замку показується прозріла Іоланта. Щасливий король поспішає обійняти дочку і, потім, підводить до неї її нареченого. Іоланта, опускаючись на коліна, в гарячій молитві дякує Бога за зцілення.