Ми звикли вживати слово депресія відносно дорослих (вже писали про те, як боротися з депресією). Однак, в деякому розумінні, його можна використовувати і в розмові про дітей. Як дорослим зрозуміти, що коїться в душі малюка? Деколи, дітям пережити особисте горе виявляється набагато складніше: вони не можуть розповісти, що саме з ними відбувається.
Депресія у дітей — це зовсім не «просто поганий настрій» і не звичайний сплеск емоцій, характерний для дитячого віку. Якщо дитина сумує протягом тривалого періоду, або в його стані помічається агресія — це підозріло. Якщо несподівано починають проявлятися інші негативні фактори, що впливають на його спілкування, інтереси, навчання (плач, «відхід у себе», втрата апетиту) — все це, цілком ймовірно, є ознаками починається депресії, і з цього приводу потрібно обов’язково проконсультуватися з дитячим психологом.
Депресія — це проблема, що потребує коригування. Але результат консультацій, в переважній більшості випадків — сприятливий. На думку лікарів, найбільш схильні до депресії діти, батьки яких теж страждають цією недугою. У небезпеці — діти з неблагополучних сімей, наприклад таких, де батьки дуже зайняті і не приділяють часу своїм дітям.
Причиною дитячої депресії також може стати підвищена чутливість до сезонних коливань клімату. Такі її види легко розпізнаються і самими батьками, і лікарями. Вони лікуються зміною схеми прийому ліків і зміцнюють організм препаратами.
Іноді депресія викликається певними життєвими чинниками, хворобою або генетичною схильністю.
Приклад з практики
На прийом до психолога прийшла бабуся 6-річної Каті. Бабуся скаржилася, що Катя весь час сумує. Дівчинка мало грала з однолітками. Психолог попросив її намалювати свою сім’ю. Дівчинка зобразила себе в одному куті аркуша, а батьків — в іншому. Бабуся пояснила: батьки — бізнесмени, у них немає часу возитися з дитиною. У психолога відбулася довга розмова з батьками, у результаті з’ясувалося, що вони не розуміли, що відбувається з дитиною.
Американська медична статистика стверджує, що страждає депресією 2,5 % дітей, причому в молодшому віці, до 10 років, набагато частіше хворіють хлопчики, а після 16 років — дівчата.
Симптоми дитячої депресії
Основними проявами депресії у дитини прийнято вважати:
- страхи, що виникають без видимої причини;
- відчуття безпорадності;
- різкі зміни настрою;
- проблеми зі сном, такі як безсоння, постійна сонливість, або ж постійні нічні кошмари;
- почуття втоми;
- проблеми з концентрацією уваги;
- важкі тривожні думки.
Ще одна група симптомів депресії — це її соматичні прояви: скарги на головний біль або різь у животі, які не зникають при прийомі відповідних ліків. Небезпечні і панічні прояви з запамороченням, ознобом, серцебиттям, часто супроводжуються сильним страхом.
Найчастіше такі прояви супроводжуються апатією або постійною підвищеною тривожністю.
Батьки і дорослі відзначають і нестандартна поведінка, не властива раніше дитині: відмова від улюблених ігор, дратівливість, агресивність, прояви тривожності, що посилюється ввечері і вночі.
У дітей молодшого віку більш виражені порушення рухової активності, скарги на погане самопочуття, частий плач. У більш старшому віці до слізливості і смутку додається дратівливість, неуважність і млявість.
Приклад з практики
До психолога звернулася мама 10-річної школярки Ані. Вона розповіла, що Їй нічого не цікаво, вона перестала робити уроки, будинки часто плаче, на питання не відповідає. Психолог попросив Ганну зліпити те, про що вона мріє. Вона стала ліпити фігурки гаджетів: планшет, смартфон, комп’ютер. Виявляється, дівчинка дуже заздрила своїм однокласницям: у них були «круті» гаджети, яких вона була позбавлена. Проте мама не хотіла з дівчинкою говорити на цю тему і не могла пояснити їй все так, щоб дівчинка заспокоїлася. А ось однокласниці із задоволенням дражнили Аню, називаючи її «убогою», що дуже ображало дівчинку.
Душа болить і у дорослих, і у дітей
У дитини ознаки депресії виявити досить складно, по-перше, тому, що вони проявляються менш чітко, а, по-друге, дитині важко розгорнуто розповісти про свої переживання. Тому дитяча депресія практично завжди замасковані.
Про що повинні завжди пам’ятати відповідальні за дитину дорослі — так це про те, що депресія в дитячому віці завжди супроводжується скаргами на погане самопочуття: біль, млявість, зміна зовнішнього вигляду. Це призводить до того, що дитини показують педіатра або хірурга, ті намагаються виявити причину, і тільки після того, як з’ясовується, що фізичної природи нездужань немає, дитину відправляють на консультацію до психолога.
Часто депресія виражається у вигляді так званих «іпохондричних розладів»: коли дитина скаржиться, що у нього важке смертельне захворювання, і користується при описі свого стану страшними медичними термінами, десь випадково почутими, наприклад, СНІД, рак. Часто у дітей виражені прояви тривоги, при цьому, якщо спочатку тривожність беспредметна, пізніше дитина починає переживати і боятися певних і конкретних речей: загубитися, втратити маму, того, що мама не прийде за ним у сад, що почнеться повінь або війна.
Найбільш чітко виражені симптоми депресії у підлітків, частіше за все проявляються в думках про власну неинтересности і ущербності. Помітна апатія і втрата волі, коли підліток не здатний на активну діяльність і «вбиває» час невластивими його віком заняттями, наприклад, безглуздим катанням іграшкової машинки. Дитина ніяк не може приступити до виконання домашнього завдання, при цьому лаючи себе за прояв ліні і відсутність сили волі. Підліток починає пропускати деякі неприємні уроки, а згодом і зовсім закинути школу.
Відповідальні за дитину дорослі такі зміни в його характері і поведінці найчастіше інтерпретують як лінь або вплив поганої компанії і застосовують дисциплінарні заходи, на які підліток найчастіше реагує агресією.
Приклад з практики
Батько 13-річного Данила звернувся до психолога з приводу того, що його хлопчик будинку часто нудьгував. Чоловік виховував сина один, мати виїхала з новим чоловіком за кордон. Батькові здавалося, що якщо він купить багато суперсучасних гаджетів, то для хлопчика цього буде достатньо. Проте в бесіді з психологом з’ясувалося, що хлопчик страждав від відсутності емоційних зв’язків з родичами: їм ніхто не цікавився…
Лікування дитячої депресії
До душевного стану дитини треба ставитися з підвищеною чутливістю, відверто, але спокійно розмовляючи з ним про те, що його турбує. Якщо вказані симптоми тривають більше 2-3 тижнів, потрібно звернутися до лікаря. Для постановки діагнозу дуже корисні такі методи, як персональні інтерв’ю — як з самою дитиною, так і з його батьками.
Основним методом лікування дитячої депресії є психологічні сеанси; якщо депресія триває довго, можливо призначення антидепресантів. В цьому методи лікування депресії у дорослих і у дітей не відрізняються. Однак дитячий психіатр для лікування депресії в першу чергу призначить психотерапевтичні сеанси, або, наприклад, ігрову терапію для малюків. І тільки переконавшись, що вона не приносить достатнього ефекту, призначає антидепресанти. Ризик дитячих депресій відчутно нижче в сім’ях зі спокійною обстановкою, тих, де поважають дитини, його настрою і бажання. Вплив на депресивного дитини вимагає наполегливості, і, в той же час, граничної коректності, а також співпереживання в емоційному плані.
Поради психолога як же допомогти дитині впоратися з депресією?
Дорослі не завжди в змозі зрозуміти, наскільки серйозно стан дитини, оскільки на дитячі проблеми схильні дивитися зі свого «дорослого» точки зору. Тим не менш, не так малий відсоток дітей, яким важко впоратися з самими звичайними навантаженнями. Навіть якщо дорослому здається, що проблеми дитини незначні, самій дитині вони можуть здаватися нездоланними. Не думайте, що ви точно розумієте те, що відчуває дитина в даний момент серйозно поставтеся до його страхам:
Приклад з практики
Маленького Женю призвели до психолога, тому що хлопчик був дуже роздратований. Батьки сказали, що збираються розлучатися — і хлопчик про це дізнався. Психолог попросив 11-річного Женю намалювати свою сім’ю. З’ясувалося, що тато для хлопчика на малюнку — однозначно «чорного» кольору. Дитина перейняв негативний погляд мами на чоловіка в родині і був дуже засмучений. Психолог допоміг провести процедуру розлучення в сім’ї так, щоб у Жені залишилося позитивне ставлення до обох батьків.
Автор: Родіон Чепалов (практичний психолог, коуч)
