Багато творів І. А. Буніна, і насамперед його розповіді про кохання, відкривають нам його тонку і наглядову душу письменника-художника, письменника-психолога, письменника-лірика.
У кращих своїх речах, написаних як на батьківщині, так і на чужині, Бунін постає перед нами співаком любові. Так, як він писав про це почуття, не писав до нього ніхто в російській літературі. В численних оповіданнях письменника можна знайти найрізноманітніші оцінки і химерні різновиди любові: це і любов-жалість, невіддільна від ніжності і співчуття (“Таня”), і продажна любов (“Панночка Клара”), і любов жінок надзвичайної душевної краси, наділених талантом любові і здатних поділитися своїм щастям (“Руся”, “Генріх”, “Наталі”).
Цикл “Темні алеї” – це збірка новел, життєвих замальовок, основною темою яких є високе і світле людське почуття. І тут Бунін постає сміливим новатором, наскільки відверта, натуралістично виразна і в той же час легка, прозора, невловима любов в цих оповіданнях.
Всі розповіді Буніна про кохання мають неповторний сюжет, оригінальних ліричних героїв. Але поєднує їх загальний “стрижень”: раптовість любовного осяяння, пристрасність і короткочасність відносин, трагічний результат. Це відбувається тому, що справжня любов, як вважав письменник,… приречена бути лише спалахом і не терпить продовження.
Як про вищий дар долі сказано про кохання в оповіданні “Сонячний удар”. Але і тут трагічність високого почуття посилюється саме тим, що воно взаємно і дуже чудово, щоб продовжитися, не перетворюючись на буденність.
Дивно, але незважаючи на нещасливі фінали оповідань, любов у Буніна майже завжди досконала, гармонійна, взаємна, її не можуть зіпсувати або підточити ні сварки, ні проза життя. Може бути, тому вона така коротка? Адже ці миті піднімають і чоловіка, і жінку відносин не проходять безслідно, вони залишаються в пам’яті і надійними орієнтирами світлими маяками, до яких люди повертаються протягом усього життя.
Несхожість “любовних сюжетів” оповідань Буніна допомагає нам зрозуміти різноманітність, індивідуальність, неповторність кожної історії кохання: щаслива чи нещасна, взаємна або нерозділена, заохочення або знищує. Протягом усього життя людина може не раз доторкнутися до цієї таємниці, що виникає глибоко в серце і переворачивающей, раскрашивающей в яскраві кольори весь світ, – і кожен раз його любов буде новою, свіжою, несхожою на минуле. Я думаю, саме це і хотів передати в своїх оповіданнях І. А. Бунін.