Жити в суспільстві

Відносини людини і суспільства – тема непроста. Все залежить від темпераменту окремо взятої людини і пристрої соціуму, в якому він живе. Не можна заперечувати, що суспільство має дуже важливу роль у формуванні особистості. З самого дитинства оточення задає вектор поведінки, вчить загальноприйнятим нормам. Але і індивідуум може істотно вплинути на колектив, адже світ йде вперед завдяки окремим людям, які безстрашно ламають стереотипи минулого і шукають нову дорогу для майбутнього. Можна сказати, що вони вільні від суспільства?

Відповіді можна пошукати у вітчизняній літературі. В оповіданні Горького “Стара Ізергіль” зображений образ Данко, який жертвує життям заради порятунку свого племені. Юнак, незважаючи на докори і ненависть свого оточення, прагне вивести людей з темної хащі, де їм заважають жити болотні випари. Суспільство не вірить в сили свого юного вождя і не приймає його. Щоб вселити в нього віру в благополучний результат, герой вириває серце з грудей. Коли його плем’я вийшло на сонячну рівнину, придатну для життя, Данко помер, а палаюче серце розтоптали його ж одноплемінники. Письменник цим прикладом показав, що навіть видатна людина не вільна від суспільства. Так, герой пішов проти натовпу, але в її інтересах. Обдарована особистість зобов’язана служити на благо соціуму, інакше людство так і залишиться в темряві невігластва і дикості.

У романі Гончарова “Обломов” головний герой не хоче служити громаді, так як засуджує його суєтність, дріб’язковість і вульгарність. Ілля Ілліч не знаходить для себе місця в системі суспільних відносин, адже бачить, що багато посад, соціальні ролі і уявні покликання, насправді, марні в широкому сенсі цього слова. Вони лише утворюють видимий рух, якісь матеріальні зв’язку та цінності, але, по суті, вони годяться лише для того, щоб заповнити життя людини і не дати йому нудьгувати. Герой бачить красу життя не в симуляції корисної діяльності, а в міркуванні, творенні та духовних пошуках, замкнутих в межах своєї особистості. Він усвідомлює недосконалість світу і відомість натовпу, тому свідомо йде в себе – це його одиночний пікет. Так, Гончаров зображує альтернативний вибір індивідуума і проголошує право людини бути вільним від суспільства.

Таким чином, відповідь на питання про взаємовідносини суспільства і людини залежить від епохи, в якій його задають. У царській Росії був популярний культ індивідуалізму, тобто людина могла претендувати на свободу від суспільства. А напередодні революції і в СРСР було прийнято віддавати першість колективу, тобто особистість була підконтрольна йому. Цікаво? Збережи у себе на стінці!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: