Жанрова своєрідність роману “Євгеній Онєгін”

У 1823 році Олександр Сергійович почав написання свого знаменитого роману “Євгеній Онєгін”, перебуваючи в південній посиланням. У той час поет захоплювався творчістю Байрона, і романтичні мотиви поезії англійського поета відклали відбиток на творчість Пушкіна в той період. Але все ж твір “Євгеній Онєгін” не можна назвати романтичним.

Жанрова своєрідність роману

Слід зазначити, що до питання визначення жанру “Євгена Онєгіна”, Олександр Сергійович підходив з особливою увагою. Звучало таке визначення, як “роман у віршах”. Але цього визначення недостатньо для того, щоб проаналізувати жанрова своєрідність роману.

Незважаючи на те, що про “Євгенії Онєгіні” говорили, як про збори строкатих глав, воно залишається повноцінним твором, в якому Пушкін синтезував і елементи жанру епосу, і елементи ліричних творів. Риси, які притаманні епічному жанру – це дві сюжетні лінії, великий обсяг і акцент оповідання на життєвому шляху певної особи, включаючи процес її розвитку і остаточного становлення.

“Євгеній Онєгін” включається в себе об’єктивне зображення життя, опис предметів і побуту, які оточували людей в той час. Це теж відноситься до такого жанру, як епос. Ліричний жанр “Євгенія Онєгіна” проявляється в описі внутрішнього світу головного героя. Онєгін осмислює ті події, які з ним сталися, і ми знаємо про його почуття і переживання. Саме такі елементи допомогли Пушкіну розкрити головну проблематику твору з іншої сторони, створити іншу життєву позицію, яка б відрізнялася від інших героїв.

Але це додало суперечливості головному ліричному героєві, особливо зважаючи на різноманіття функцій його образу. Позиція ліричного героя зустрічається в кожній главі, і ніби виступає в ролі друга головного героя. І його позиція досить невизначена, саме вона народжує головні протиріччя у творі, але Пушкін в кінцевому підсумку вирішив нічого не міняти.

Перехід від романтизму до реалізму

Ліричний герой в ролі автора виконує роль хронікера життя Онєгіна, і постійно дає оцінки його вчинків і висловлює своє ставлення до його вчинків і думок. Пушкін створює ілюзію діалогу з читачем, він піднімає філософські питання та питання літературного характеру, тим самим створюючи перехід від романтичного мотиву в “Євгенії Онєгіні” до реалістичного.

Також ілюзія бесіди з читачами робить оповідь більш легким і невимушеним. Пушкін ввів ліричні відступи, щоб підкреслити еволюцію поглядів оповідання: від романтичних до реалістичних. І своєрідний, відкритий фінал свідчить про те, що поет хотів додати реалістичне якість свого роману.

Жанрова особливість “Євгенія Онєгіна” полягає і в цьому – незважаючи на такий фінал, Пушкіну вдається створити цілісне і повноцінне закінчено твір. Новаторство Пушкіна полягає не тільки в жанровому різноманітті твору, але і в композиції твору.

Саме з допомогою зміненої композиції йому вдалося поєднати ці два різних літературних пласту – світ епічних героїв і світ автора, який відображається в ліричних відступах.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам