Євгеній Онєгін-герой роману Пушкіна

Свій чудовий роман у віршах “Євгеній Онєгін” Олександр Сергійович Пушкін писав близько восьми років. Він задумав його ще в засланні, в Болдіно. Тоді ж було написано і кілька глав цього роману. Сюжет роману цікавий і містить кілька сюжетних ліній, але для початку варто розібратися з тим, хто є героями роману “Євгеній Онєгін”.
У творі діє дві сюжетні лінії: Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна, Володимир Ленський і Ольга Ларіна. Розглянемо більш детально цих героїв, і почнемо з Володимира Ленського і Ольги Ларіної. Володимир Ленський, сусід Ларіних, зійшовся з Євгеном Онєгіним відразу ж, як тільки той з’явився у селі свого дядька, що дісталася йому у спадок. Хоча вони були яскравою протилежністю один одному. Про це навіть постійно говорить і Пушкін “Вони зійшлися: вода і камінь, вірші і проза, лід і камінь”. Напевно, тому так трагічно і закінчилася ця дружба: Володимир убитий на дуелі іншому, а після цього Євген, щоб забутися, відправляється подорожувати. Володимир – поет, і він відразу ж закохався в Ольгу. Дівчина йому подобалася своєю легкістю і непередбачуваністю характеру. Ніколи не сумувати Ольга Ларіна постійно гуляла “як дитя”, і зовсім не замислювалася про будь – які проблеми. Саме тому вона так легко переключає свою увагу на Євгенія Онєгіна, коли той від нудьги починає їй говорити компліменти. Але ще швидше вона забуває свого убитого на дуелі нареченого – Володимира Ленського. Вона дуже швидко після його смерті виходить заміж і навіть забуває про те, де знаходиться його могила.
Сюжетна лінія героїв Євген Онєгіна і Тетяна Ларіна набагато складнішими та суперечливішими, ніж Володимира Ленського і Ольги Ларіної. Молодий чоловік, звиклий до жіночого суспільству, розпещений їм, Євген розчарувався у своєму житті і намагався знайти інше життя, де не було б цього світського товариства і балів. З цією метою він і приїжджає в село, в глушину”. Нудьгуючи, він стає другом для Володимира Ленського і знайомиться з сімейством Ларіних. Але йому вистачає одного погляду на цих двох дівчат: Ольгу і Тетяну, щоб зрозуміти, хто цікавіше і у кого внутрішній світ набагато глибше і різноманітніше. Тому він і говорить Ленському вже після першого знайомства: “А я б вибрав би іншу…”.
Тетяна була зовсім не така, як її сестра. Замість галасливих ігор, якими була так захоплена Ольга Ларіна, дівчина йшла в ліс, щоб побродити серед берізок і поміркувати, милуючись природою. Пушкіну дуже подобається героїня, саме в її образ він вкладає всі ті риси жінки, які б йому самому хотілося бачити в своїх обраниць. Тетяна – глибока натура, з прекрасним внутрішнім світом, який відображається в її очах, так і в усьому зовнішньому вигляді. Тетяна міла, але у неї видно не стільки зовнішня краса, а її внутрішня краса притягує до себе. Вихована на французьких романах і оповіданнях няні, вона мріє про кохання. Тому, побачивши Євгенія Онєгіна, вона відразу ж вирішила, що він призначений їй долею. Розуміючи це, закохана дівчина йде на рішучий крок, написавши йому листа. Це любовне послання важко забути. Вона розуміє все небезпеку свого вчинку, але покладається на благородство свого обранця і тут вона не помиляється.
Вступивши благородно, Євгеній Онєгін намагається пояснити Тетяні, що він вже давно перестав вірити в любов, а в дівчині йому сподобалася щирість, адже у світських дам він давно вже цього не бачив. Тому він і намагається пояснити дівчині, чому не може їй відповісти взаємністю, а не висміяти її.
Тетяна, обдурена надіями, приймає відмову Євгенія, але він боляче ранить її. Але вона продовжує уважно стежити за ним і вивчати його. Дівчина не розуміє деякі вчинки Євгенія: залицяння за Ольгою, дуель з Володимиром Ленським, його нудьга, яка здолала його і в села. Як сам потім Онєгін пояснити в листі Тетяни в кінці роману, то він відправляється подорожувати не тільки з – за нудьги або злякавшись любові дівчата, а й ще однією причиною розлуки стала загибель Ленського. Але виправдання, щоб втекти від любові?
Вивчивши книги, прочитані Євгеном, його замітки на полях, Тетяна розуміє, що її обранець зовсім не такий, яким був у її мріях. Її ідеальний образ руйнується, і вона погоджується на те, щоб вийти заміж. Їй підшукали чоловіка багатого, але старого. Коли ж повертається Євген, то відправляється в село, а на бал, де бачить господиню будинку, світську і прекрасну жінку. Не відразу він дізнається в ній Тетяну, колись закохану в нього. Вражений її змінами, закоханий, він розуміє, що щастя було поруч. Він вирішує зізнатися в любові, але Тетяна уникає зустрічей з ним. І його лист, написаний їй, – це любовне визнання, крик його душі. Адже, як виявляється, Тетяна – це жінка його мрії, його ідеал. Але навіть пояснення не приносить йому задоволення. Тетяна – дружина іншої людини і свої обіцянки перед Богом і чоловіком вона порушувати не збирається.
Але крім цих основних героїв, у романі є і другорядні персонажі. Це і батьки сестер Ларіних. Вони освічені та заможні люди, які намагаються не тільки примножити своє багатство, але і вигідно видати заміж своїх дочок і влаштувати їм безбідне існування. Але самий колоритний образ серед другорядних героїв – це няня Тетяни. Історія її життя змушує задуматися про непросту жіночу долю на Русі. Селянка рано вийшла заміж: як тільки їй виповнилося 13 років, її тут же видали заміж. Чоловік її був набагато старше, але суперечити своїм панам вона не могла, та й пам’ятала настанови батьків про те, що стерпиться – злюбиться. Все життя вона прожила зі своїм чоловіком, народжуючи дітей, які тут же вмирали від голоду та злиднів.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: