Я хочу розповісти про книгу

Дуже правильно сказав хтось, що книга ніколи не зрадить і не залишить тебе. Книга – це мудрий учитель, і щирий друг. У книгах ми знаходимо відповіді на багато питань, що хвилюють нас в житті. Ще багато гарних і високих слів можна сказати про книги і їх роль в життя людини.

Я хочу розповісти про свою улюблену книгу. Це роман П. Загребельного “Роксолана”. Завдяки цій книзі я дізналася дуже багато цікавого з історії українського народу. Роман розповів мені про мудру жінку, про щирі й вічні почуття, про материнську любов, але він же розповів і про підлість і зрада. Дуже цікаво було мені познайомитися зі звичаями войовничих іноземців, які століттями воювали з Україною і були її заклятими ворогами. Найбільше досягнення роману – це, по-моєму, образ Роксолани.

Українська дівчина Роксолана зовсім молоденькою потрапила в полон до турків. Завдяки своїй дивовижній красі вона була взята під палац самого турецького султана. І далі її життя перетворилося на вічну внутрішню боротьбу. Дружина султана, мати його дітей, вона змінила віру, але змінювати свої моральні принципи, що увібрала з молоком матері, не хотіла. І дітям намагалася прищепити. Мудрою і далекоглядною стала Роксолана в усьому: у відносинах з чоловіком, володарем великої Османської імперії, у справах внутріпалацових і міжнародних. Вона дивувала іноземців не тільки своєю надзвичайною красою, але і розумінням тонкощів політики. Роксолана змогла на деякий час змінити поведінку самого султана: під його благотворним впливом зменшилася його войовничість. Але головне, чого домоглася Роксолана: султан змінив своє ставлення до України на краще. Адже саме ця країна, яку турки намагалися підкорити, яку безжально грабували, плюндрували, гнали в полон її народ, – ця країна подарувала султанові Роксолану. Ця жінка стала єдиною любов’ю всього його життя, вірною і відданою дружиною, подругою, порадницею, а не просто іграшкою з гарему. Про можливість таких відносин між чоловіком і жінкою султан, людина з світу з іншим укладом життя та іншими моральними засадами, навіть і не підозрював. І цей чоловік визнав, що моральні цінності, які проповідувала його українська дружина, людяніші.

Але є те, що підносить Роксолану найбільше: це її любов до України, її рішення пожертвувати своїм особистим життям заради того, щоб полегшити долю рідного краю, до якого все життя прагнула її душа.

Кажуть, що коли людина помирає, його душа летить на небо. Мабуть, душа Роксолани полетіла в Україну, в рідне село. Для її польоту не існувало перешкод.

Моя улюблена книга написана на основі реальних історичних фактів. Звичайно, письменник придумував деталі, поміщаючи історію в художню форму. Але головне він зберіг: це незламний дух героїні, її вірність батьківщині.

Роздрукувати
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: