В літературі класичного періоду кожен персонаж того чи іншого твору виконує особливу функцію, введений образ не просто так. Це стосується як головних, так і другорядних персонажів. У драматичних творах діють такі ж принципи. Наприклад, через образ Молчаліна в грибоедовской комедії «Горі від розуму» показана фальш і дурість дворянського суспільства XIX століття. А ось у Островського образ Кулігіна у п’єсі «Гроза» виконує дещо інші функції. При аналізі персонажів «Грози» цього героя варто приділити особливу увагу. Драматург Кулигину з «Грози» характеристику дав більш ніж запам’ятовується.
Кулигин зовсім не такий простий персонаж, яким може здатися на перший погляд. Характеристика Кулігіна в «Грозі» трохи нагадує характеристику Майстри з роману Булгакова. Це мрійливі натури, для яких кінцевий результат не буде щастям. Щастя для них — шлях до цього результату.
Кулигин відрізняється від Дикої і Кабанихи, від Бориса і Тихона, навіть від Катерини. Роль Кулігіна у п’єсі «Гроза» дещо інша. З авторського визначення в списку діючих осіб читач дізнається, що Кулигин — механік-самоучка. Тобто усьому навчився сам. Образ і характеристика Кулігіна в «Грозі» доповнюється фразами з реплік інших дійових осіб. Кулигину 50 років. Крім його захоплення механікою можна з упевненістю говорити і про високий рівень загальної ерудиції. Він цитує Державіна і Ломоносова, а значить, читав їх праці, крім того, можна говорити і про життєвої мудрості: саме Кулигин радить Тихону жити своїм розумом, позбувшись від впливу матері. У Кулигине безліч позитивних якостей. Він сумлінний, про що свідчить його бажання заробляти чесною працею; його безкорисливість і щирість проявляються в розмовах з Тихоном і Борисом. До речі, його манера спілкування відрізняється від звичок інших жителів Калинова. Кулигин дає поради, а не наказує. У ньому зовсім немає тієї безпричинної тваринної жорстокості і злості, які є у Дикого з Кабанихой. І лицемірства, як у Бориса, в Кулигине теж немає. Від Тихона механіка відрізняє бажання щось робити, а від Катерини — відсутність активного протесту.
Ми зустрічаємо Кулігіна на березі Волги, він зачарований неповторністю природи. Кулигин милується як все дихає життям і красою: «чудеса, істинно треба сказати, що дива! Кудряш! Ось, братик ти мій, п’ятдесят років я щодня дивлюся за Волгу і все надивитися не можу». У цій фразі прослизає ліризм, яким сповнена душа Кулігіна. Але що ж далі?
У наступних діях Кулигин розповідає про «жорстокі звичаї міста Калинова. Ніби екскурсовод він каже: «подивіться наліво, там, за закритими дверима, безліч прикладів сімейної тиранії. А ось тут, трохи далі, можете побачити, як жадібний купець обманює простих людей і грубить городничого». Адже по суті, якщо абстрагуватися від пишномовних слів і виразів, Кулигин проводить для Бориса щось на зразок екскурсії про побут і звичаї міста. При цьому сам Кулигин веде себе дещо відсторонено. Чоловік знає про те, як живуть люди, що йому не подобається такий спосіб існування, але при цьому сам він нічого міняти не збирається. Кулигин нездатний на активний протест, на який здатна Катерина. Пристосуватися і брехати, як Варвара, Кулигин теж не може. Складається враження, що Кулігіна абсолютно не хвилюють хамство і погрози Дикого. Епізод з початком грози явне тому підтвердження. Кулигину незрозумілий страх перед звичайним природним явищем, тому він пропонує встановити громовідвід:
«Савел Прокофьич, адже від цього, ваше степенство, для всіх обивателів взагалі користь.
Дикої. Піди ти геть! Яка користь! Кому потрібна ця користь?
Кулигин. Та хоч би для вас, ваше степенство, Савел Прокофьич».
Кулигин продовжує наполягати на своєму навіть після слів купця про те, що Кулігіна можна роздавити як черв’яка».
Які ж сторони характеру розкриває цей діалог? По-перше, Кулигин ратує за загальне благо. Громовідвід буде корисний жителям міста, але з іншої точки зору дозволить реалізувати механіку якісь свої ідеї. По-друге, щоб переконати купця в користь такої споруди, Кулигин лабузниться і веде себе так само, як і ті, хто прийшов просити у Дикого грошей.
Ще одна важлива риса для характеристики Кулігіна з п’єси «Гроза»: його мрійливість. Після розмови з Кулигиным Борис розуміє, що всім мріям механіка про перпету-мобілі та інших винаходи судилося залишитися тільки мріями. Кулигину потрібно постійно перебувати в пошуку, фантазувати про химерах і тієї користі, яку механізми зможуть принести суспільству. Цього персонажа складно уявити великим або визнаним винахідником хоча б тому, що Кулигину вже 50 років. Тобто все це час, все своє життя, він самостійно вивчав механіку, але досі нічого особливого не досяг. Образ Кулігіна в «Грозі» не може існувати поза зв’язку з винаходами і мріями про них. Тобто без всіх цих думок Кулигин просто втратить внутрішнє своєрідність.
Вийшло так, що його роботи не потрібні людям, калинівці не бачать у винаходах ніякої практичної користі. На ситуацію з громовідводом і електрикою можна поглянути інакше. Кулигин хоче принести світло в «темне царство», але його жителі свідомо відмовляються від освіти і прогресу.
Існує думка, що в образі Кулігіна з п’єси «Гроза» Островський хотів показати сумне становище освічених людей XIX століття, змушених жити і виживати в атмосфері застарілих патріархальних порядків.
Тест по твору