Лірична комедія – своєрідний літературний жанр, для якого характерна відсутність поділу персонажів на добрих і поганих, відсутність як такої дії – замість нього “внутрішня” дія, в якому події замінюються деталями, які відіграють значну роль у сюжеті твору. Даний жанр придумав А. П. Чехів і реалізував у п’єсах “Вишневий сад”, “Чайка”, “Три сестри” і “Дядя Ваня”. “Вишневий сад” є ліричною комедією тому, що зовні вона і є комедія, але для лірики характерний трагізм, який присутній в ній. У російській репертуарі чимало комедій які підпадають під визначення “ліричної комедії”: А. С. Грибоєдов зі своїм “Горем від розуму” і Фонвізін Д. І. з комедією “Недоросток” – і в цих двох п’єс є явні риси схожості з “Вишневим садом” Чехова.
В “Горі від розуму” комедійна складова твору виходить на перший план: Засланні з заткнутими пальцями рук вухами, навідріз відмовляється слухати ліберальні ідеї Чацького, Молчалін з фразою: “Ваш шпіц чарівний шпіц”,- це було смішно в 19 столітті, це смішно в наш час і Чехів у цьому плані відстає від свого побратима по перу.
Гаєв і довгі розлогі монологи, присвячені любові до шафи, глухий старий Фірс, якого в кінці п’єси забули вдома – Чехів і Грибоєдов схожі в тому як побудовані їхні твори – на першому плані комедія.
У Д. В. Фонвізіна з гумором теж проблем немає – як Чехов і Грибоєдов робили потім, він давав комедії місце бути: Митрофанушка – неук, який вимовив фразу, що стала афоризмом: “Не хочу вчитися, хочу одружитися”,- брат Простакової, чиї мрії зводяться в тому чи іншому випадку до свиней.
У всіх трьох творах присутній елемент комедії, виставлений на передній план.
Але також у всіх трьох комедіях є і оборотна сторона – трагічна.
Надзавдання “Горі від розуму” – показати всю підлість та ущербність дворянства зразка 18 століття, яке існувало в 19 столітті з його оновленнями і лібералізацією і майже схожу ідею намагався донести Чехов в “Вишневому саду”, де дворянство зразка кінця 19 століття не може жити в 20 столітті з появою робочого класу та загальної модернізації і в підсумку – революції. Конфлікт часу також присутній і у Фонвізіна в “Недоростки”, де Стародум – персонаж з промовистим прізвищем і людина часів Імператора Петра I – вчить нинішніх дворян як треба жити.
Всі три твори авторів різних часів – схожі за багатьма характеристиками. Єдиним же відзнакою стає лише епоха – у кожної свої проблеми, але методи майже завжди збігаються як видно на прикладах трьох класиків російської літератури