Твір “Ветеран праці”

Здрастуйте, шанований ветеран. Багато років вже минуло з того дня, коли ви здобули велику перемогу над фашизмом, але, до сих пір, це свято зі сльозами на очах. Я знаю, що для вас 9 травня – день пам’яті. У Великій Вітчизняній війні загинуло понад 26 мільйонів осіб, і серед них були ваші рідні, друзі, однополчани. Повернення додому вояків було кращим подією в житті кожної родини. На жаль, повернулися не всі.

Нам ніколи не зрозуміти, що ви пережили війни і в повоєнний час. Мій прадід, за розповідями бабусі, повернувся з фронту зовсім іншою людиною. Мало розмовляв і довго сидів біля вікна. Війна залишила незгладимий слід у його душі, і це було не виправити. Моя бабуся була п’ятирічною дитиною, коли розпочалася війна. Вона часто розповідала, як перечікували бомбардування в погребі. Про шматочку хліба, що був поділений на чотирьох дітей. Про те як після війни ще довго ходили з порожніми животами.

Бабуся прищепила мені дбайливе ставлення до продуктів – очищення від овочів мили і варили собакам, хлібні крихти змітали в спеціальний мішечок, з яким ходили в парк годувати голубів і горобців. З зіпсованого молока, що було рідкістю, бабуся робила млинці і… оладки. Мене вчили доїдати до кінця, щоб не залишати їжу на тарілці.

Ще розповідала, як ставилися до речей після війни. Молодші доношувала одяг за старшими. Обновки не могли собі дозволити, зате була швейна машинка, на якій шили абсолютно все – постільна білизна, скатертини, фіранки, одяг. І не тільки собі – обшивала всіх сусідів і родичів, а вони натомість приносили хто що міг – продукти, старі тканини або іграшки.

Після війни була страшна розруха. Весь народ, від малого до великого відновлювали країну спільно. Мені розповідали, як діти ходили на завод допомагати дорослим. Чоловіків було мало і їх роботу взяли на себе жінки – тягали мішки, стояли за верстатами, розвантажували і завантажували машини. Вони працювали, щоб заробити хоча б на хліб, який був у дефіциті.

Через все це пройшли і Ви, дорогий ветеран. Пройшли, витримавши з честю і гідністю всі тяготи воєнного і повоєнного часу, не ремствували та не звинувачували лиху долю. Билися за Батьківщину, щоб нам, Вашим нащадкам, не довелося жити під гнітом фашистської Німеччини. Ви звільнили країну від ворогів і подарували нам мирне небо над головою. Ми перед вами в неоплатному боргу. Спасибі! Честь Вам і слава!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: