Після розвалу СРСР пройшло більше 25 років. Правителі більшості пострадянських країн почали поспішно стирати з пам’яті все, що зовсім недавно об’єднувало понад 6000 національностей, і передусім російську мову. Торкнулася ця тенденція і України. В державі, де 56% населення складають етнічні росіяни, російська мова спочатку перейшов у розряд регіональних, а після революції “гідності” і зовсім став під забороною. І тільки Донбас не змирився з намаганням Києва перетворити народ в манкуртів. Всі ці роки ми відстоювали право говорити, думати, вчитися рідною мовою.
Змінився російська мова на Донбасі за десятиліття обмеженого функціонування? Звичайно, змінився, змінився і російську мову в Росії. Яким він став? Одні вчені стверджують, що російську мову в ЛНР і ДНР втратив ознаки національної мови і поступово перетворюється на мову мегаполісу, що межі, поставлені між державами, розділили і мову.
Інші вважають, що тісний зв’язок між країнами дозволяє говорити про синхронному розвитку мови на території наших держав. Спробуємо розібратися в цьому питанні.
Прислухаємося до мови оточуючих. Яка ж вона різна, строката, яскрава, як циганський платок! Як відрізняється мова тінейджера від мови бібліотекаря, мова шахтаря від мови програміста. Люблю спілкуватися з молодими людьми, стільки для себе нового дізнаєшся, але, на жаль, не завжди розумієш їх мова. Випадково почула розмову двох учениць, розумниць і красунь. Їх відповіді на уроках – зразок логіки і складу, їх твори я зачитую в якості прикладу. І раптом:
– Вдало ви вчора у Джокера на хаті зависли?
– Так, от кльово було! Ми так там піну рвали! Так весело було!
– Джокер зараз в шоколаді, у нього предки звалили на дачу.
– Звичайно, він зараз рулить.
– А у мене все стрьомно і беспонтовий.
Сьогодні 4 балів за матеше. Боюся, родаки дізнаються, на вихідних стритовать не пустять.
– Може, заточим де-небудь, а то хавати хочеться.
– Умато, тільки дай трубу поюзати, а то у мене з лаві напруж.
Побачивши мене, дівчатка перетворюються, вони посміхаються, переходять на чистий і красивий російську мову, діляться враженнями від нещодавно прочитаних оповідань Паустовського, захоплюються його стилем. Питаю, чому ж вони тільки що розмовляли (ні, мабуть, бесідою це назвати не можна, “терли”) на незрозумілій мові. Відповідь просто приголомшив: “Так це Вам незрозуміло. Якщо ми будемо зі своїми розмовляти, як з Вами, вони нас не зрозуміють”. Стоп, невже мова розділив покоління на своїх і чужих, невже я для своїх кращих учениць “чужа”?
Може бути, так справи йдуть тільки на Луганщині? Аж ніяк.
Приїжджаю в Ростов. Улюблена внучка розмовляє по телефону. Ті ж “бойфренди, тусовки, девчи, ботани, лузери, заморочки”. На моє запитання, якою мовою вона говорила, відповідає: “Ой, ну це мова така, для своїх”. Знову свої – чужі. Тільки тепер вже в розряд чужих потрапляють найрідніші люди. Як бачимо, для сленгу немає меж. Та ще молодіжні канали вносять свою лепту: диктори та ведучі уподібнюються нашим героям з вулиці, говорять їхньою мовою, а можливо, вже не можуть інакше. Або в гонитві за сумнівною рейтингом забули про головне призначення ЗМІ: не тільки нести нову інформацію, але й виховувати аудиторію. А адже зовсім недавно неправильно вимовлене в передачі слово вважалося скандалом, що загрожує диктору серйозними неприємностями, аж до звільнення. Сьогодні ж в ефірі можна замінити літературна мова сленгом, в академічній науці обговорюється питання про подвійне наголосі. Здавалося б, нічого страшного, але згадайте, як трепетно ставилися до чистоти мови наші класики, зокрема, Анна Ахматова: “В моєму житті все було по два: дві війни, дві розрухи, два голоду, дві постанови – але подвійного наголоси я не переживу!” А зараз настав час подвійних стандартів: подвійне життя наших політиків і олігархів, життя наших дітей в школі і на вулиці, подвійне наголос…
Однією з ознак серйозної хвороби мови є засилля іноземних слів, з двох синонімів виживає запозичений. Послухаємо економічні новини. Бартер, брокер, ваучер, грант, дебітор, дивіденди, інвестор, легітимний, лізинг, пролонгувати. А адже можна сказати і по-іншому. Невже в нашій промисловості ніколи не укладалися торгові угоди через посередників або не подовжувався термін оренди, не давали відстрочку боржникам і не виділяли допомоги. Поняття ті ж, ось тільки слова інші, неросійські. Як тут не згадати слова В. Р. Бєлінського: “Вживати іншомовне слово, коли є рівносильне йому російське слово, – значить ображати і здоровий глузд, і здоровий смак”.
Мова віртуального простору – розмова особлива. Звичайно, радує, що російська займає друге місце по частоті вживання в інтернеті. Але який це російська? “Юзер сидів на Ірку і паралельно качав эмпэтришку. І тут на канал зайшов Хакер. Це був справжній Хакер: він мав генерилку кредиток, три трояна і регулярно читав журнал “Хакер”. Почитайте коментарі в Фейсбук, на сайтах. Повна відсутність орфографічних норм і, перефразовуючи Грибоєдова, повне смешенье мов: англійської з нью-васюковским. Запитую у сина, чому так пишуть, відповідає: “Для зручності”. Правда, в чому полягає це зручність, важко відповісти.
У мовленні старшокласників то і справа чуєш: аська, тюбик, банити, лазня, вобла, омельку, рама, єнот, жаба, милити… На перший погляд, звичайні російські слова, ось тільки з російською мовою мають мало спільного: утворилися від англійських морфем. А це ще одна ознака хвороби мови – закінчується активну словотворення на основі російських коренів.
Ще одна проблема віртуального спілкування – смайлики. Дійсно, навіщо підбирати слова, щоб освідчитися в коханні, вибачитися або висловити подяку. Послав значок – тебе зрозуміли. Існує навіть словник найбільш поширених смайликів: