Порядок, порядність… Ці слова мають однаковий корінь. Порядок – це коли все виконується згідно певним правилам, вимогам. Порядок повинен бути і в душі людини. Що це означає? Слова повинні відповідати справи. У нашому під’їзді живе стара жінка Ксенія Петрівна. Чоловік її помер, діти зі своїми сім’ями живуть у різних кінцях міста, відвідують мати рідко.
Наш сусід Іван Гаврилович, заходячи до мого дідуся пограти в шахи, з осудом говорить про її дітей, які свою матір зовсім забули. Добре, що є чуйні люди, які і на ринок за покупками для Аксіньі Петрівни сходять, і в аптеку, і лікаря, якщо потрібно, викличуть. З одного боку, він говорить правильно. Тільки от співчуття Івана Гавриловича обмежується лише словами. Розмова про черствості дітей Аксіньі Петрівни дідусь не підтримує. Він вважає, що негарно обговорювати особисте життя сусідів. Я запитую дідуся: “А чому ти не скажеш Івану Гавриловичу, що і ви з бабусею, і моя мама приходьте до бабусі Aksin’e і допомагаєте їй по господарству?” Дідусь відповів: “Ми допомагаємо сусідці від душі, за велінням серця, а не для того, щоб люди сказали, які ми молодці. Порядність – це коли робиш добро і не кричиш про це. А на словах співчувати і засуджувати бездушних дітей – невелика заслуга”.