Твір повість “Сотников”

Тема Великої Вітчизняної війни займає важливе місце у творчості Василя Бикова. Честь, совість, людську гідність, вірність своєму боргу – саме ці проблеми зачіпаються письменником. Але все-таки головною темою творчості Бикова залишається, безумовно, тема героїзму. Причому письменника цікавить не стільки його зовнішній прояв, скільки те, яким шляхом людина приходить до подвигу, до самопожертви, чому, в ім’я чого робить героїчний вчинок.
Характерною особливістю військових повістей Бикова є те, що в центрі зображення виявляється людина в екстремальній ситуації, і становище таке, що герой повинен негайно зробити вибір: героїчна смерть або ганебна життя зрадника. І до такого прийому автор вдається не випадково, адже у звичайній обстановці не може повністю розкритися характер людини. В цьому відношенні не становить виняток і повість “Сотников”.
На перших сторінках повісті перед нами постають два бійця одного з партизанських загонів – Сотников і Рибак, які морозною, вітряної вночі вирушають на завдання. Їм доручено у що б то не стало добути продовольство для втомлених, змучених товаришів. Але ми бачимо, що бійці в нерівному положенні: Сотников йде на завдання з важкою застудою. А на питання Рибака, чому той не відмовився йти, якщо хворий, відповідає: “Тому й не відмовився, що інші відмовилися”. Ці слова Сотникова говорять нам про його сильно розвиненому почутті боргу, свідомості, мужності, витривалості.
По ходу розповіді ми бачимо, що головних героїв переслідує одна невдача за іншою. По-перше, виявився спаленим хутір, де вони сподівалися дістати продовольство. По-друге, Сотникова поранили в перестрілку з ворогом. Цікава така деталь – автор зовнішнє дію супроводжує внутрішнім дією. Особливо це помітно у розвитку образу Рибака. Спочатку Рибалка трохи, незадоволений Сотниковим, його нездужанням, яке не дозволяє їм рухатися досить швидко. Це легке невдоволення змінюється то жалістю і співчуттям, то мимовільним роздратуванням. Але Биков показує цілком гідна поведінка Рибака, який допомагає Сотникову нести зброю, не кидає його, коли той не може йти через поранення.
По натурі Рибак аж ніяк не зрадник і тим більше не замаскований ворог, а нормальна людина зі своїми достоїнствами і недоліками. Рибак – міцний і надійний… хлопець, в якому живе почуття братерства, дружби, взаємовиручки. Але такий він у звичайній бойовій обстановці. Залишившись же наодинці з задихається від кашлю пораненим Сотниковим серед снігових кучугур, без їжі і в постійній тривозі бути схопленим фашистами, Рибак зривається. І коли він потрапляє в полон, в його душі відбувається надлом. Він хоче жити. Боєць не хоче зраджувати батьківщину, намагається знайти вихід з тієї ситуації, в якій він опинився. Примітний його розмова з Сотниковим після допиту:
“Ти послухай, – помовчавши, гаряче зашепотів Рибак. – Треба прикинутися сумирними. Знаєш, мені запропонували в поліцію, – як-то сам не бажаючи того, сказав Рибак. Повіки у Сотникова здригнулися, затаєним тривожним увагою блиснули очі. – Ось як! Ну і що ж – побіжиш? – Не побіжу, не бійся. Я з ними поторгуюся. – Дивись, проторгуешься, – уїдливо просипел Сотників”.
Рибак погоджується служити поліцаєм. Він сподівається скористатися цим, щоб втекти до своїх. Але Сотников не помилилася, передбачаючи те, що потужна гітлерівська машина знищить Рибака, що хитрість обернеться зрадою.
Фінал повісті вельми трагічний: колишній партизан за наказом гітлерівців стратить свого колишнього товариша по загону. Після цього життя Рибалки, раніше така
дорога йому, раптом втрачає свій сенс, виявляється настільки нестерпним, що він замислюється про самогубство. Але і це йому не вдається зробити, так як поліцаї зняли з нього ремінь. Така “підступна доля заплутавшегося на війні людини”, – пише автор.
А що ж Сотників? У нього інший шлях. Він вибирає смерть, тим самим намагаючись врятувати ні в чому не винних людей. Героїчна смерть заради порятунку життів інших людей – ось єдиний можливий для нього шлях. Адже не дарма перед стратою Сотников помітив серед зігнаних до цього місця сільських жителів маленького хлопчика в старій батьківській будьонівці. Боєць посміхнувся йому одними очима, подумавши при цьому, що заради таких, як цей малюк, іде на смерть.
Твори В. Бикова про Великої Вітчизняної війні розкривають нам весь жах цього грізного і трагічної події, змушують зрозуміти, якою ціною була завойована перемога. Вони вчать добру, людяності, справедливості.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: