Твір по роману Толстого “Петро Перший”

Історичний роман “Петро Перший” – одне з кращих творінь Олексія Миколайовича Толстого. У цьому романі письменник зміг створити яскраву і правдиву галерею образів, які жили і творили історію в одну з найбільш доленосних епох. Час Петра I приваблювало письменника давно, а в роки революції він “скоріше за інстинктом художника, ніж свідомо. шукав у цій темі розгадки російського народу і російської державності”. Письменник підняв завісу часу і відкрив драматизм боротьби народу за свою свободу. Тут початкові витоки глибокого історизму Толстого – в темі Росії і народу.
В перших дослідах письменника – “День Петра”, “На дибі” – він трактує образ царя як одиноку трагічну особистість, зігнуту під непосильним тягарем, а загальний колорит повістей відрізняється переважно похмурими фарбами. Велике значення для зростання художника мало вивчення праць істориків, слідчих актів XVII століття, “Слово і діло государеве”, документів “Розкольницьких справ XVIII століття” і особливо фольклору. Це відкрило перед ним невичерпні скарби російської народної мови. Толстой говорив, що до тієї пори мова залишалася для нього загадкою і незрозумілою стихією”, що працював він навпомацки, приходив у відчай, не міг йти вперед. “І раптом моя утлая лодчонка виплила з непроникного туману на сяючу гладь. Я побачив, відчув, торкався: російська мова. У судових (тортур) актах – мова справи, там не гребували “підлою” промовою, там розповідала, стогнала, брехала, волала від болю і страху народна Русь. Язик чистий, простий, точний, образний, гнучкий, ніби навмисне створений для великого мистецтва”.
Приступивши до роману в тридцяті роки, Толстой побачив справжній сенс петровської епохи і творчу силу того життя, “коли з особливою яскравістю розкривався російський характер”. Більше двадцяти п’яти років займала Толстого епоха Петра. І тільки великі зводи історичного роману виявилися здатними вмістити плоди багаторічних праць і дум художника. Грандіозні по широті, за розмахом події його роману. Від дитячих років і юності Петра до початку його перетворювальної діяльності, до перших військових походів, перемог руських над шведами і підстави Петербурга – така хронологічна канва перших двох книг, написаних у 1930-1934 роках. Третя книга залишилася незавершеною і обривається на епізоді взяття Нарви. Весь роман письменник припускав довести до Полтавської битви або Прутського походу.
У вирі боротьби нового зі старим, в муках народження великого держави розкривається петровська епоха. Дія роману відбувається і в царських хоромах, і в раскольничьем скиту, і в селах, і на полях битв, на берегах Азовського моря і Неви, під стінами Кремля і Нарви, в Росії і за кордоном. У всьому своєму великому історичному значенні постала тепер перед Товстим перетворювальна діяльність Петра, його титанічна боротьба за утвердження основ нової державності. На місце приреченого і трагічного царя, яким був Петро у Толстого перш, тепер постало висунутий всім ходом історичного розвитку Росії найбільший державний діяч. Всі думки і воля його спрямовані на те, щоб перетворити економічно відсталу країну в могутню державу, зміцнити її військову могутність, щоб вона могла зайняти почесне місце в ряду інших великих держав і протистояти ворогам.
З великою художньою силою відтворив Товстої неприборкану енергію і розмах державної та військової діяльності Петра, його пристрасну боротьбу зі старою Руссю, реакційним боярством, стрілецьким заколотом і розкольницьким рухом. Він показав, як у внутрішній боротьбі й у війнах за незалежність розвивалося і міцніла російська держава. У той же час Товстої залишився вірним історичній та художній правді в зображенні народу, його страждань і жертв. Тяжкий гніт, царські побори, поміщицька кабала змушували селян втекти на Дон, Урал, у Сибір, ховатися в лісах, таїтися в скитах, а то і грабувати на великих дорогах і цим висловлювати свій протест. В романі не розгорнуті широкі перспективи селянського руху, але бунтарський дух народу знайшов своє вираження у таких його представників, як Овдоким, учасник бунтівних походів Степана Разіна, Циган, Федька Умийся Брудом. І не даремно вони кажуть: “Скоро гіль-то почнеться. Час разинское повернеться, дітлахи”.
У романі правдиво показаний і творчий геній народу. На нього спирався Петро як на головну силу в своїх великих реформ. З середовища народу висувалися талановиті майстри, чий розум і працю, мистецтво і вправність, сміливість і завзятість забезпечували Петру перемогу в роботі і в бою.
Не відступаючи від історичної правди, А. Толстой відбив у романі і одна з найглибших суперечностей перетворювальної діяльності Петра – його захоплення зовнішніми ознаками європейської культури. Всупереч духу всієї своєї політики звільнення української держави від іноземної залежності, він штучно прищеплював коріння того низькопоклонства перед закордоном, яке так глибоко ввійшла у свідомість російських людей.
Багатогранний і складний образ Петра. У ньому глибоко відображено головне – риси могутнього російського характеру, національного творчого генія, окриленого боротьбою за історичну велич і незалежність народу.
У романі Толстой створив рідкісну за багатством і різноманіттям характерів галерею образів. Пластичне майстерність, тонкий психологічний малюнок відрізняють портрети сподвижників і ворогів Петра – Меньшикова і Бровкіна, Лефорта і Ромодановського, Василя Голіцина і Шереметєва, боярина Буйносова і Софії, старця Нектарія і Карла ХІІ. Богатирським духом перейняті образи талановитих російських людей-колоколыциков, зброярів Кіндрата та Івана Воробйових, коваля Кузьми Жемова, самоучки-художника Андрія Голікова, солдата, бунтаря і трудівника Федька Умийся Брудом. Сотні персонажів діють у творі, і всі вони одухотворені могутнім, життєлюбним талантом А. Н. Толстого.
Поетично зображення російської природи і картин старої Москви в романі. З дитинства знав письменник “цю зимову завірюху в степах, в покинутих селах, святки, хати, ворожіння, казки, лучину, хліви, які особливим чином пахнуть. ”
Епопея Толстого написана чудовим російською мовою, вільним від якої б то ні було навмисною архаїки, зайвого вживання “старих словес”. Він ясний і чистий. Це справжній мова російського народу, красивий і виразний, з усім його лексичним багатством і красою музичного ладу. Толстой зумів донести до нас всі чарівність живої мови петровської епохи, збагативши її досвідом сучасної літературної мови.
“Петро I” – може бути, самий чудовий роман у всьому літературній спадщині А. Товстого. Цей твір стоїть у ряду найбільш видатних і талановитих творів російської класичної літератури.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: