Твір по повісті “Син полку”

Йшла друга світова війна. Темної сирої вночі, російські розвідники повертались з бойового завдання, знайшли хлопчика. Він в брудній і порваній одежі, з босими ногами, спав якоюсь зеленою калюжі і важко марив уві сні. Звичайно ж розвідники не могли кинути його, і вони вирішили йому допомогти. Хлопчикові, як дізналися солдати було 12 років і його звали Ваня Солнцев. Він вже три роки бігав по лісі, після того як його село спалили і він залишився сиротою.
Розвідники його пожаліли, але залишити не могли. Не годиться. І з цього його відправили в тил з кращим розвідником артилерійського полку, але не тут то було Ваня взяв і втік, обдуривши розвідника від якого ніхто ще не тікав, раніше. По дорозі він зустрів хлопчика, але це був не простий хлопчик, а хлопчик у повному обмундируванні військового, а за поясом у не стирчав добре наточенный клинок. Це був син полку. І тут Іванко зрозумів що не показався… їм сином, адже він так хотів бути розвідником. Але тут же він зрозумів, що це пусті міркування і що все далеко не так.
Ваня сам не знав що йому робити і як йому бути. Він йшов і йшов по дорозі, не сподіваючись ні на що, але тут йому зустрілася багата хата в якій вже точно повинен був бути якоїсь командир який міг би наказати сержанту Петру взяти Ваню до себе. Так і сталося, йому зустрівся командир батареї Єнакієв, у якого в підпорядкуванні сержант Єгоров. І Єнакієв дозволив залишити Ваню у розвідників. З цього моменту і почалися пригоди Вані Солнцева. Але про них я вам розповідати не буду. скажу тільки те що в кінці кінців Ваня став сином полку і його відправили в суворовське училище.
Раджу вам прочитати цю дуже цікаву і пізнавальну книгу.
Я думаю книга Син полку вчить тому, що треба йти за своє до кінця.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: