Твір на тему “Життя селян”

Особливістю Тургенєва в зображенні селян полягала в тому, що письменник описував їх не як однообразною масу, а як індивідуальність, Тургенєв бачить у житті простого народу щось особливе. Завдяки цьому, герої описані автором вийшли такими яскравими і багатогранними. Збірник “Записки мисливця” представляють нам барвистий і живий побут простого народу, тому письменник отримав величезну славу і популярність. Оповідання усіх оповідань ведеться від імені головного героя – Петра Петровича. Він любить полювання і пригоди, і всі свої враження описує в оповіданнях-описах – у “Записках мисливця”, де аналізує різні ситуації й обставини. Розповідь від особи мисливця, а не від автора позбавляє читача від одностороннього письменницького погляду на світ, читач самостійно шукає для себе смисл з позиції моральності. Ще одним прийомом письменника є збереження простий і неформальній мови в творах. Дані прийоми завжди цінувалися читачами і критиками Твір, що входить у цикл “Записки мисливця” “Бірюк”, було написано в 1848 році. У цьому творі автор показав себе як тонкого психолога, що спостерігає за життям простого російського народу, який симпатизує пригнобленим і знедоленим. Тургенєв душею переживав за те, що описував, за народ і його страждання. Цикл творів носить один загальний сюжет, Петро Петрович у черговий раз стає учасником цікавої історії. Якось по дорозі з полювання додому Петро Петрович потрапив під дощ, продовжувати поїздку далі він не міг, введу чого виникло питання про те, де перечекати негоду. Мисливцеві пощастило і він зустрів лісника, який запропонував йому піти до себе в хату, поки дощ не припиниться. Лісника звали Фома, суворий, самотній, відлюдний Бірюк. Жив він глибоко в лісі, і дуже рідко траплялося бачити там, сторонньої людини. Будинок Бірюка його інтер’єр і побут, говорять про всій складності і гіркоти життя Фоми Кузьмича. В хаті Бірюка багатство становило лише ружьишко і купа ганчір’я в кутку. Жив він з двома дітьми, один з яких – немовля, дружина його кинула і втекла з незнайомцем, не піклуючись про дітей. Доля піднесла йому багато смутку і страждань, але не дивлячись ні на що, Хома Кузьмич не скаржиться на своє нелегке життя. Після закінчення грози, Бірюк почув стукіт сокири в лісі, і вважав своїм боргом відправитися в ліс і впіймати винного. Злодієм виявився мужик, в лахмітті і розпатланою бородою, який, по всій видимості, не від солодкого життя зважився на крадіжку. Та це й крадіжками то важко було назвати – оберемок дров або в’язка хмизу для опалення, але тим не менш лісник вирішив відвести селянина до себе в хату і з’ясувати обставини. Бірюк не жорстоким, просто він розуміє, що це його робота, за невиконання якої його чекає покарання. Лісник, розуміє, що штовхнуло бідняка на крадіжку, він живе тими ж проблемами і труднощами, як би забезпечити побут собі і своїм дітям. Трагедія Бірюка в тому, що при наявності душевних переживань і власного “я”, він зобов’язаний зберігати черствість і стерегти панські угіддя. В даному творі зображено селянство середини 19 століття і його ставлення до крадіжки як до даності у своєму житті, для них це реальна й суворе життя. Бірюк розуміє, що якщо прощати злодійство, то запанувати повний хаос і свавілля, яким може призвести до анархії. Таким чином в ньому поєднуються і жалість, і співчуття, і його життєві принципи. “Записки мисливця” свого роду відображення російської душі простого народу, енциклопедія російського життя.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: