Твір на тему “Улюблена вчителька”

Найблагороднішою в світі професією у світі я особисто вважаю професію вчителя. Від них ми протягом усіх років навчання отримуємо величезну кількість безцінних знань, досвіду і життєвої мудрості, які нам потім знадобляться в житті. В стінах школи ми проводимо великий проміжок часу, навіть більше, ніж вдома, тут ми вчимося, спілкуємося з однолітками і викладачами. Вони завжди приходять на допомогу в найскладніших ситуаціях.

До будь-якого з викладачів нашої школи ми можемо підійти з питанням, вони завжди на нього скажуть, усі пояснять. Вони – наші наставники. Я завжди буду з вдячністю згадувати мою першу вчительку, яка вчила нас з першого по третій клас. Вона стала для нас не просто першим вчителем, але і мамою, і другом, і порадником. Особисто в моєму житті вона зіграла дуже важливу роль. Якби не вона, я напевно б не вибрала для себе професію вчителя. Тепер я твердо знаю, що як тільки закінчу навчання в середній школі, буду вступати в педагогічний інститут, так як хочу бути дуже схожою на неї – мого першого вчителя.

Коли ми всі, прийшовши в школу 1 вересня зі своїми ранцями (більше, ніж наші спини), білими бантами, які закривали наші голови, немов капелюхи та букетами квітів, я дуже добре пам’ятаю, що всі ми дуже боялися, що у нас буде неодмінно суворий вчитель і чому то обов’язково старий і в окулярах. Але яке ж було наше здивування, коли нас зустріла висока, красива, сучасна і дуже красива молода жінка, вона стала нашим першим учителем. Тепер я розумію, як важливо було нам, малюкам відчути довіру до цієї чудесної вчительці. Вона відразу всіх нас познайомила, сама представилася, і нам стало набагато спокійніше. Ми вже не озирався, шукаючи своїх батьків, ми хотіли чути тільки її. Ми почали вивчення предметів саме з нею, вона з кожним днем все більше відкривала нам цей дивовижний світ. Ми зустрічалися не лише на уроках, а й після них. Часто виїжджаючи у вихідні на природу, або в походах у кіно, чи театр, ми постійно відчували її турботу про нас. Школа – це другий дім, особливо для молодших класів. Це ми змогли відчути тільки завдяки своїй учительці. Вона знала про нас всі, навіть батьки не знали. У нас були свої таємниці і секрети і ми точно знали, що ніхто про них ніколи не дізнається. Наш учитель міг зразу визначити потенційні можливості кожного з нас, як вже вона це робила, для мене досі залишається нерозгаданою таємницею. Швидше за все, вона просто була на своєму місці і любила свою роботу і нас теж. Вміння навчати дітей вчать в інститутах, а ось вміти їх любити, ніде не навчать. Це не всім дано, тут, як мені здається, потрібен особливий талант.

Кожен учитель мріє пишатися своїми учнями, щоб все, чому їх вчили в школі, їм обов’язково згодилося. Моя мама досі 1 вересня вітає свою першу вчительку зі святом, вона розповідає їй про свої успіхи, про сім’ю, і та дуже радіє за нашу сім’ю. Ось і я думаю, що буду приїжджати до свого улюбленого вчителя, питати в неї ради і ділитися своїми радощами і бідами. Я теж стану вчителем, сподіваюся улюбленим для багатьох моїх майбутніх учнів.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам