Твір на тему “Справжня дружба”

Тлумачний словник Ожегова дає таке визначення дружбу: “Дружба – це близькі стосунки, засновані на взаємній довірі, прихильності, спільності інтересів”. Я думаю, що це визначення дуже вірно.
Я вважаю, що друзями можуть називатися лише ті люди, поруч з якими людина стає самим собою. У суспільстві цих людей він не боїться видатися смішним, дурним, нецікавим. Бо друзі – це ті люди, які приймають тебе таким, який ти є.
Ще мені хотілося б зауважити, що самі тривалі шлюби побудовані, як мені здається, на дружбі. Справа в тому, що стан закоханості часто проходить, зникає гострота почуттів, і шлюб в такій ситуації опиняється під загрозою. Але союзи, в яких після пристрасті залишається міцна дружба, як правило, зберігаються на все життя. Я вважаю, що саме в таких шлюбах подружжя стають по-справжньому близькими людьми.
Справжні друзі можуть допомогти людині в будь-яких, самих складних для неї, ситуаціях. Але, до речі, я вважаю, що дружба більшою мірою перевіряється радістю, ніж бідами. Потрапляючи в неприємні ситуації, людина може знайти допомогу і підтримку у своїх приятелів. А ось порадіти, розділити щастя здатні лише друзі. Від чого-то людина влаштована так, що в чужій біді він бачить якесь заспокоєння для себе: “У мене все не так погано”, “Як добре, що мене біда обійшла стороною”. А ось чужим успіхам порадіти куди важче. Починається проста людська заздрість. У підсумку виходить, що друзі перевіряються щастям, бо щиро радіти разом з тобою здатний тільки справжній товариш.
Отже, як же зароджується дружба? Насправді, в житті практично неможливо спрогнозувати свої відносини з тим чи іншим людиною. Буває, що симпатія виникає відразу ж, з перших хвилин спілкування. І тобі починає здаватися, що вже ці відносини на століття. Але… проходить якийсь час, і ти розумієш, що ця людина зовсім не твоя. У тому сенсі, що насправді у вас так мало спільного і, за великим рахунком, ви дуже по-різному дивіться на життя. Буває ж зовсім навпаки. З першого погляду ти не чекаєш від людини нічого, крім усмішок і вітань при зустрічі. Але після якогось часу ти починаєш придивлятися до нього і розуміти, що ця людина тобі цікавий і, можливо, він стане твоїм другом.
Тепер, мабуть, варто пояснити сенс, який я вкладаю у вираз “своя людина”. Мені здається, що є кілька типів взаємин між людьми. Перший тип: ви спілкуєтеся з людиною дуже добре, незважаючи на те, що багато в чому несхожі. Можливо, у вас різні музичні пристрасті, ви віддаєте перевагу різну літературу і навряд чи домовтеся, на який фільм піти в кінотеатрі. Але це не настільки важливо. Головне, що у вас однаковий життєвий стрижень. Тобто, ви дивитеся на життя під одним кутом, та однаково сприймаєте важливі життєві події. Ви – свої люди.
Другий тип: ви схожі в музичних, літературних та інших смаки, але життя сприймаєте кардинально по-різному. Я вважаю, що такі дружні союзи навряд чи будуть триматися довго.
Міцне товариство між абсолютно різними за своєю суттю людьми може виникнути лише в екстремальних ситуаціях. Я маю на увазі бойових товаришів, з якими людина пройшла війну. Таке страшне подія в житті дуже скріплює людей. Про це написав свій чудовий роман Е. М. Ремарк.
“Три товариші” – це твір про кохання, дружбу, про людей, які пройшли першу світову війну. Покоління цих людей прийнято називати “втраченим”. Головний герой роману, Роберт Локамп, потрапив на війну зовсім юним. Пройшовши всі жахи війни, він виніс звідти усвідомлення цінності справжньої дружби. Пізніше, вже в мирний час, він знову зустрів своїх бойових товаришів, і вони відкрили спільну справу. Роберт, Отто і Готтфрід тримаються один за одного, не залишаючи товариша в біді. Коли потрібна термінова медична допомога коханій жінці Роберта, Отто Кестер, відкладаючи всі свої проблеми, зривається з місця і привозить лікаря з іншого міста. Коли були потрібні гроші для можливого лікування Пат, Кестер, не роздумуючи, продає найдорожче, що у нього є своє дітище – свою гоночну машину.
Але мотив дружби в цьому творі виявляється і в темі кохання. Адже свою кохану Роберт кличе “мій улюблений, хоробрий старий друже”. І це не випадково. Пат підкорила його серце ще й тим, що прийняла його таким, який він є, не намагаючись переробити. Їх любов не була так сильна, якби між ними не було б ще і тісних дружніх почуттів.
Підводячи підсумок всьому вище сказаному, я хочу сказати, що справжня дружба – це справжній дар. Такі взаємини вдається побудувати далеко не кожному. Але той, хто знайшов друга в житті, справжній щасливчик. Тому що він зробив великий крок до найважливішого відкриття на світі – пізнання самого себе.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: