Твір на тему Російська душа

Минуло понад двісті років з дня народження генія російської літератури, всіма улюбленого Олександра Сергійовича Пушкіна. Але хочеться знову і знову повертатися до чудового пушкінського роману у віршах “Євгеній Онєгін”, в якому представлена молодь двадцятих років дев’ятнадцятого століття.

Образ Тетяни, який створив Пушкін в “Євгенії Онєгіні”, має не менше значення, ніж образ Євгенія Онєгіна. Поет поставив перед собою мету – показати тип провінційної панночки, яка позбавлена в портреті яких би то ні було романтичних, чи незвичайних, або з ряду геть що виходять рис, але в той же час дивовижно привабливою і поетичної.

Вперше ми стикаємося з нею в маєток її батьків. автор роману кілька разів підкреслює, що його героїня дуже любила природу, російську зиму, веселе катання на санках. Прекрасна природа, казки старої няні, старовинні звичаї і зробили Тетяну “російською душею”.

Тетяна росте в сім’ї, усунувшись від усіх, самотньою і неласкаву дівчинкою, більшою частиною зануреної в себе, в свої почуття і переживання. Вона дуже любила читати: “Їй рано подобалися романи: Вони їй заміняли все…”, – пише Пушкін про свою героїню.

По всій видимості, Тетяна намагалася зрозуміти навколишній світ та свою власну душу, але не могла знайти відповіді на свої питання у близьких їй людей, тому вона шукає їх в книгах, в романах.

Характер Тетяни своєрідний, це позначається в тому, “що в милій простоті вона не відає обману і вірить обраної мрії”. Автор підкреслює, що в ній не було ні кокетства, ні облуди – якостей, які були притаманні більшості дівчат її віку і які так не подобалися самому Пушкіну в жінках. Любов і честь для Тетяни – це святиня.

Пушкін звертає нашу увагу також на відсутність у Тетяні рис, якими наділяли своїх героїнь автори класичних творів: це яскраве поетичне ім’я або надзвичайна краса… Автор, навпаки, відразу говорить читачеві, що Тетяна зовсім не красавиця і навіть ім’я у неї незвичне для дівчат того часу, простонародне, сільське – Тетяна.

І навіть коли вона стає важливою світською дамою, Тетяна з сумом у голосі згадує про назавжди покинутих нею “дикий сад”, “бідній оселі”, “полиці книг” і про “смиренному цвинтарі, де нині хрест… над бідної нянею”, що зайвий раз доводить близькість героїні з народом.

Тетяна Ларіна відкрила собою галерею прекрасних образів російських жінок, які морально бездоганні, вірні своїм принципам і моральному обов’язку, які шукають глибокого змісту в житті. В. Р. Бєлінський говорив, що “Тетяна – істота виняткове, натура глибока, любляча, пристрасна…” І я повністю погоджуюсь з його думкою.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: