Дорослі іноді бувають дуже дивними, вам так не здається? Вони сміються над смертю і купують кілограми таблеток в аптеці. Вони кажуть, що життя прекрасне і плачуть ночами від безсилля щось змінити. Їм наплювати на громадську думку, і вони постійно запитують: “Як я виглядаю?”. Вони люблять самотність і міцно стискають у руці мобільник. Вони вважають, що наш будинок – наша фортеця, і ночами бояться, що його висадять разом з ними. Вони впевнені, що абсолютно спокійні і тягнуться рукою до чергової сигарети. Вони шокують людей і бояться зайвий раз сказати нам “люблю”. Вони не довіряють людям і, як мінімум, раз в тиждень плачуть кому-небудь в плече. Вони живуть сьогоднішнім днем і сміливо будують плани на завтрашній.
Вони з принципу не дивляться новини по телевізору і читають їх в Інтернеті. Вони дуже самокритичні і люблять тільки себе. Вони прощають собі всі помилки і криво… дивляться на тих, хто їх робить. Вони не вірять в ідеальних людей і щодня в натовпі шукають свій ідеал. Їх нудить від натовпу в метро вранці, і вони щодня терпляче стоять на платформі в очікуванні поїзда. Вони завжди говорять те, що думають, і майже розучилися щиро посміхатися. Вони люблять розумні фрази і не розуміють самих себе. У них купа нерозкритих таланов, і вони нічого не роблять для того, щоб вони розкрилися. Вони ненавидять свої дні народження і завжди їх відзначають. Вони завжди отримують те, що хочуть, і бояться бути нікому не потрібними. Після всіх цих думок починаєш сумніватися, а чи хочеться нам швидше ставати дорослими? Але у нас немає такого вибору – ми все одно ними станемо.
Можна розпрямити крила і відлетіти від усього цього назустріч вітру. Але у нас немає крил. Так як їх немає у вас.