Всі з нетерпінням чекають літа, заздалегідь плануючи свої канікули. Але не завжди вдається здійснити все заплановане. Найчастіше літо пролітає непомітно, залишаючи за собою тіні незавершених планів, і даремно втраченого часу. Однак цього разу все було зовсім по-іншому. Заздалегідь знаючи, чим може обернутися моя нерозторопність, я вирішив поквапитися і організував собі путівку в табір.
Я почав готуватися заздалегідь, щоб нічого не забути, але багато речей брати не став, вирішив обійтися невеликою сумкою, куди поклав все найнеобхідніше. У день від’їзду мене проводжала вся родина, хоч я і просив їх не турбуватися. Попрощавшись з рідними, мені вже не терпілося вирушити в компанію хлопців, які так само, як і я вирішили зайнятися активним відпочинком.
Приїхавши, перше, що мені впало в очі – це велика кількість дітей. Якщо чесно я вважав, що відпочинок у таборі вже пережиток минулих часів, однак я помилявся. Всі діти були активними, я відразу зрозумів, що нудно не буде. Адаптувався до нових умов я відразу. Знайшов компанію з кількох хлопців, з якими ми часто зависали на баскетбольному майданчику. Урізноманітнити відпочинок дозволяли спортивні заходи, які організовувались старшими в загоні. Я намагався брати участь у всіх. Часто займав призові місця. Ми любили поганяти м’яч, протерли його до дірок. Я навіть відвик від інтернету, він там не потрібен. Вечорами ми любили сидіти біля багаття. Вожатий непогано грав на гітарі, так що я розучив кілька нових пісень. Так пройшов місяць. Свіже повітря, веселощі, я відмінно провів час.
Їдучи я обмінявся номерами зі своїми новими друзями, плануючи в майбутньому продовжити спілкування. Було трохи сумно, але я вже скучив за домом, за друзів з двору. Я нітрохи не пошкодував про проведений час, зарядився новими враженнями, знайшов нових друзів. Наступне літо я обов’язково проведу в цьому таборі.