Твір “Гумористичний розповідь по літературі”

Кожен день мені доводиться робити домашнє завдання з шкільних предметів. Скільки б я не бився з уроками, скільки б не вчив, мої батьки все одно твердять, що цього часу мало, що потрібно вчитися грунтовно, щоб з мене вийшов хороший чоловік. Мій маленький братик часто слухає ці батьківські повчання і як під копірку починає слідом за батьками вчити мене тим же принципам. Тільки це дуже смішно, адже з боку це виглядає трохи незграбно.

Справа в тому, що мій братик, який ледь навчився правильно говорити, намагається повторювати ці слова тим самим тоном, що й мої батьки. Але вони це роблять зі знанням життя. А дитина, якій важко впоратися з найпростішими речами, починає копіювати батьківські слова і вчити мене життя з таким розумним виглядом, що мимоволі хочеться розсміятися у відповідь на це. Ось так слухає маленького вихователя і намагаєшся втриматися від сміху, щоб не ображати його, адже він це говорить серйозно.

А тут якось до мами зайшла наша сусідка за якоюсь дрібницею. Ось вона з мамою розмовляла на кухні і почула, як мій братик мене життя вчив, коли я робив уроки. Слухала вона, а потім і сказала: – Ось щаслива ти, бо в тебе два розумних мужика зростає. Один вже з пелюшок знає, що треба вчитися добре, що без диплома нікуди. А інший навіть під таку демагогію примудряється в інституті добре вчитися. Дивись, на червоний диплом закінчить.

Яке ж було її здивування, коли мама сказала, що я ще в школу ходжу. Спочатку вона не повірила і перепитала. А потім засміялася і сказала, що з таким братиком, як у мене, я точно буду вчитися в інституті, який зможу закінчити з червоним дипломом. Адже мій маленький братик стільки зусиль докладає до цього, що мені тільки й залишається, що слухати його і вчитися краще всіх.

Павло Опанасович Засланні – визнаний столичний “туз”. На перший погляд, у його прізвища нічого “говорить” ні – в усякому разі, з точки зору людини, добре володіє російською мовою. Але вся справа якраз в тому, що корінь цього прізвища

Герої “Ревізора” теж люди і ніщо людське їм не чуже. Головний герой комедії Хлестаков спочатку мріє смачно поїсти, голодний він. Ось і заглядає усім у тарілки. Це чиновник нижчого рангу з копійчаною зарплатою, яка живе на батьківські капітали.

Перші слова дитина починає сприймати ще в затишному маминому животику. Ласкава інтонація заспокоює примхливого дитини, а несміливим лепетанием він хоче висловити свої емоції.

У суботній вечір ми всією сім’єю збираємося вдома. В цей день мама завжди готує дуже багато смачних страв, а тато завжди проводить час зі мною. Ранок, в суботу, у нас починається з спільного сніданку.

Прекрасна повість, яка розповість читачеві про нерозділене кохання, яка сталася між одним молодим мрійником і прекрасною дівчиною, яку звуть Настя. Вони зустрілись зовсім випадково, але полюбили один одного з першого погляду,

Дві сестри, Тетяна і Ольга Ларини є героїнями славетного і прекрасного твору. Але, незважаючи на родинні зв’язки, вони є персонажами вкрай різними і не схожими один на одного. Більшою частиною в твір

Роздрукувати
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: