Це маленьке твір Тургенєва, що входить у цикл віршів у прозі, повинно бути охарактеризоване як притча за жанром-міркування. Притча – це коротка розповідь-іносказання повчального характеру, написаний в алегорично формі. Жанри притчі і байки близькі, тим більше їх слід розрізняти. Зближує жанри наявність моралі або повчання, однак притча містить філософське узагальнення, мудре судження про життя, з якого ми отримуємо для себе повчання. Байка ж, також несе в собі влучні спостереження, розумні узагальнення, дотепні судження, відрізняється більшою мірою життєвою мудрістю, тому має мораль.
Вірш-притча “Два багатія” особливо тим, що в ньому присутній образ автора, зазвичай в ліриці приймаючого роль ліричного героя. Зверніть увагу, що авторський голос і його судження обрамляють власне притчу – розмова мужики і баби. Можливо, для того, щоб зворушити читача великодушністю простої людини, цієї розмови було б достатньо. Однак тоді міг вислизнути справжній сенс всього твору, оскільки його мета і глибше за своєю ідеєю, і ширше. Тургенєв, починаючи вірш, вже створює основу для досягнення цієї мети. Говорячи про Ротшильде, автор вживає два вирази: “величезні витрати” і “цілі тисячі”; у першому випадку слово “величезні” відносить нас у недосяжний світ багатія Ротшильда, слово “цілі”, вжите Тургенєвим без іронії, наведено з метою підтвердити, яке велике значення мають тисячі Ротшильда для іншого світу – бідних і знедолених.
Що ж є у мужики й баби, які беруть до себе сирітку? З майна – розорений будиночок, стан їх життя – повна злидні. І тим не менш мужик переконує бабу взяти дівчинку Катю, свідомо відмовляючи собі навіть у найнеобхіднішому. Звідси заключну фразу Тургенєва (“Далеко Ротшильду до цього мужика!”) можна розуміти таким чином: по-перше, великодушність обох різко розрізняється, так як Ротшильд, нехай роблячи добру справу, жертвує малою частиною свого стану, в той час як мужик готовий віддати все, що має. По-друге, у випадку з Ротшильдом частка душевного участі в житті інших невелика порівняно з владою грошей, тому і люди живуть в різних світах, а бідні селяни можуть запропонувати тільки душевну турботу, що об’єднує світ міцніше будь-якого багатства.