Іван Сергійович Тургенєв не тільки великий російський письменник, але й активний захисник слабких, принижених і знедолених. Ще маленьким хлопчиком він спостерігав жорстоке і несправедливе поводження своєї владної матері-поміщиці з кріпосними людьми, так і інших прикладів навколо було предостатньо. Ставши дорослим і отримавши гарну освіту, І. С. Тургенев повністю присвятив себе літературі та на сторінках своїх творів постарався максимально чесно і відкрито висловити своє ставлення до кріпосного права.
Читаючи оповідання “Муму”, ми знайомимося з багатьма людьми – героями описуваних подій. Це і “хороший мужик” Герасим,
І боязка праля Тетяна, і кмітливий дворецький Гаврило, і опустився башмачник Капітон Клімов, і багато інших. Багато горя і образ дізнався у своєму житті кожен з них, але найдивніше те, що долі всіх цих людей повністю віддані в руки примхливої, образливою, владної і дурною барині, будь-яка зміна настрою якої може коштувати навіть життя кріпака. Оточена улесливими і боягузливими нахлібницями, бариня ніколи не замислюється про те, що у підневільного людини може бути гордість і гідність. Звертаючись з кріпаками, як з іграшками, вона по своєму розумінню одружує їх, переселяє з місця на місце, карає і милує. Пристосовуючись до безглуздого характеру барині, челядь стає хитрою, меткою, брехливої або ж заляканою, боягузливою, нерозділене. Найстрашніше те, що ніхто і не намагається нічого змінити, тому що такий стан речей – прийнята всіма норма. І якщо життя кріпаків сірка і одноманітна, то життя барині – “безрадісна і ненастна”. Не було, немає і ніколи не буде у неї друзів, коханих і навіть по-справжньому близьких, тому що і не потрібні їй чесність і відвертість, не знає вона, що це таке.
Коли читаєш твори, що розповідають про жорстокість кріпацтва, здається неймовірним, що воно було скасовано лише якихось 150 років тому. І дуже багато для цього зробили саме письменники, безстрашно виступали проти кріпосного права. Такі, як Іван Сергійович Тургенєв.
Розповідь Івана Сергійовича Тургенєва “Муму” мене дуже вразив. Коли Гарасим убив собачку, я не могла
Стримати сліз. А як же було важко йому самому! Адже він виростив Муму з маленького щеняти. Це єдина істота, яке любило Герасима, та й він встиг прив’язатися до собачонке. Але Герасим був кріпаком і змушений виконувати всі накази і капризи свій пані.
Я задаю собі питання: “Чому ж Герасим не пішов у село з Муму?”. Він не посмів ослухатися барині, але і не захотів жити в будинку, де розпоряджаються жорстокі і нелюдські люди. А бариня знову знайшла винних, щоб вигородити себе.
Кріпосне право принижувало не тільки селян, але і губило і самих поміщиків, привчало їх до безкарності.
В оповіданні Тургенєва “Муму” ми бачимо бариню, яка думала тільки про себе, своєму спокої, а інші люди повинні були їй догоджати, виконуючи будь-яку її забаганку. Проти такого порядку речей виступає письменник. Він був чесною людиною і не міг миритися з кріпосним правом.