Переміщення кордонів морфем у складі слова, в результаті чого основа слова, залишаючись похідної, членується зараз інакше, ніж коли-то (єдина перш морфема могла перетворитися в поєднання двох морфем, і, навпаки, поєднання двох і більше морфем могло злитися, на основі спрощення, в одну морфему). Так, у слові живність з точки зору сучасних словотворчих зв’язків виділяється суфікс – ність (а не – ость, Ср. нов-остъ), так як вийшло з ужитку прикметник жівний, від основи якого було утворено названий іменник. Колишнє членування живий-н-ость замінилося членуванням живий-ностъ (суфікс – ність є похідним по відношенню до суффиксу – ость і являє собою поєднання суфікса – н-відірваного від основи прикметника, і суфікс іменника – ость). Прикладом такої ж поглинання одним словообразовательным елементом іншого, що представляє собою частину виробляє основи, може служити слово вудилище: у ньому виділяється зараз суфікс – лищ – (а не –… іщ-, Ср. місто-іщ-е), до складу якого увійшов суфікс – л-, що належав речі удило, втраченим в сучасній мові. Як результат злиття афіксів з’явилися не тільки нові суфікси, але і нові приставки (явище, щоправда, досить рідкісне); недо-, – обез – (забезпе-), Ср. недовыработать, обезлесить. Переразложение можливе не тільки в результаті втрати виробляє основи, але і під впливом аналогії. Закінчення форм множини імен іменників чоловічого і середнього роду – ам, – ами, – ах (столам, столами, столах; селах, селах, селах) з’явилися за зразком відповідних форм імен іменників жіночого роду (сторонам, сторонами, сторони), т. е. з’явилося стіл-ам замість стіл-ом (Ср. збереглася форму в мові заслужено). Гласний а опинився в складі закінчення, і під впливом аналогії всієї парадигми відмінювання колишнє членування сторона-мъ, сторона-ми, сторона-хъ, при якому а належало основі, замінилося членуванням сторін-ам, сторін-ами, сторін-ах, з розширенням флексії за рахунок основи.