Що таке любов у поданні леді Макбет?

Любов. Кожен з нас хоча б раз у житті замислювався над тим, що це таке, але, погодьтеся, дати однозначну відповідь на це питання не може ніхто. Скільки всього сказано, скільки написано з цього приводу, а між тим тут залишається якась загадка, таємниця, розгадати яку людство так, напевно, ніколи не зможе. Хто знає, бути може, це й на краще.
Багато російські письменники в своїх творах намагалися розгадати загадку, знайти відповіді на непрості питання: що таке любов? Яке її вплив на людину? Чому одних вона облагороджує, робить краще і чистіше, а інших штовхає на найжахливіші злочини? У своєму нарисі “Леді Макбет Мценського повіту” Лєсков, зображуючи справжню драму кохання, намагається відповісти на всі ці питання. Повість “Леді Макбет Мценського повіту”, названу самим автором нарисом, часто тлумачили як мелодраму з грубим еротизмом, з натуралістичними подробицями в описі кримінальних злочинів. Насправді це зовсім не так. Натуралізм і еротика не є самоціллю для художника, а служать йому для вірного відтворення своєрідних особливостей рисуемого побуту.
Лєсков створив не натуралістичне твір, а справжню любовну драму. І нехай ця драма груба, часом вульгарна і невіддільна від кривавих злочинів. Але як же інакше могла захистити себе і затвердити свої права в примітивній і дикої середовищі провінційного купецтва раптом звільнилася від гніту пристрасть.
Катерина Львівна була рано віддана заміж не по любові або якогось потягу, а так, тому що Ізмайлов до неї присватался, а вона була дівчина бідна, і перебирати женихами їй не доводилося”. З тієї пори почалася для Катерини нудна й одноманітна життя. Ця непомірна нудьга “не раз наводила на молоду купчиху тугу, що доходить до одуру. але ніхто, як водиться, не звертав на цю нудьгу її ні найменшої уваги”. Так було протягом п’яти років.
І от “на шосту весну Катерини Львовниного заміжжя” загорілася на темному небосхилі її життя яскравою зірочкою перша любов. З’явився у них в маєтку новий прикажчик Сергій, який невдовзі став єдиним сенсом її життя. “Катерина Львівна тепер готова була за Сергія в вогонь, у воду, у в’язниці й на хрест. Він закохав її у себе до того, що заходи її відданості йому не було ніякої. Вона збожеволіла від свого щастя. “.
Заради коханої людини Катерина йде на вбивство свекра, чоловіка, а потім і маленького племінника. І якщо перші два вбивства ще якось можна виправдати, посилаючись на те, що Катерина хотіла захистити себе, Сергія і свою любов, то вбивство невинної дитини просто не вкладається ні в які рамки. А між тим ініціатором цього був Сергій, саме він штовхнув Катерину на жахливий злочин: “І пішов, і пішов Сергій грати Катерині Львівні на цю ноту, що став він через Федю Ляміна самим нещасною людиною, будучи позбавлений можливості звеличити і відрізнити її, Катерину Львівну, передо всім своїм купецтвом”.
Катерина сповна відплатила за любов і за ті злочини, які зробила заради коханого. Але не каторжні роботи були для неї самим жорстоким покаранням, гірше самої смерті було те, що Сергій від неї відвернувся, адже він як і раніше залишався єдиним сенсом її життя: “. Для неї не існувало ні світла, ні темряви, ні лиха, ні добра, ні нудьги, ні радощів; вона нічого не розуміла, нікого не любила і себе не любила. Вона чекала з нетерпінням тільки виступи партії в дорогу, де знову сподівалася бачитися з своїм Сережечкой”.
Катерина віддавала останні гроші заради того, щоб побачитися з коханою, а він розтоптав її любов і жорстоко принизив. На очах Катерини він загравав з іншого: “Я її, може, і ніколи не любив, а тепер. та мені ось стоптаний Сонеткин башмак миліше її пики, кішки такою обідраною”. Це була остання крапля, яка переповнила чашу принижень і образ, завданих Сергієм. “Катерина Львівна тремтіла. Блудящий погляд її зосереджувався і ставав диким. Ще мить – і вона раптом вся захиталася, не зводячи очей з темної хвилі, нагнулася, схопила Сонетку за ноги і одним махом перекинулася з нею за борт порома”. Катерина вибрала смерть, прихопивши разом з собою суперницю.
Незважаючи на вчинені героїнею злодіяння, доля її викликає жалість і співчуття. Так, ця жінка була жорстокою і нещадною. Так, ніхто не давав їй права розпоряджатися чужими життями. Але не слід забувати, що все це було вчинено нею в ім’я любові, заради людини, який, як виявилося, зовсім не заслуговував подібних жертв. Так банальна мелодрама про нудьгуючої купчисі під пером Лєскова виростає в трагічну історію жінки, яка прагне любові, материнства, ласкавого слова і вірності.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: