Сатира на людські пороки в добутках Салтикова Щедріна

Багато письменників і поети використовували казку у своїй творчості. З її допомогою автор висміював той або інший порок людини й усього суспільства. Казки Салтикова-Щедріна різко індивідуальні й відмінні одна від іншої. Сатира була зброєю письменника.
У середині XIX століття через існувала суворої цензури автор не міг до кінця оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського управлінського апарату.
За допомогою казок “для дітей неабиякого віку” автор зміг донести до своїх сучасників різку критику існуючого суспільного устрою.
Для написання казок автор використовує такі прийоми, як гротеск, гіпербола, антитеза.
Всі казки діляться на чотири групи.
Викриття деспотизму влади – в казках “Ведмідь на воєводстві”, “Орел-меценат”, “Богатир”. У казці “Ведмідь на воєводстві” міститься нещадна критика самодержавства. Злого воєводу змінює ревнивий, а ревнивого змінює добрий. Але життя лісових мешканців краще не стає. Зло полягає в природі влади.
Критиці боягузливою, помірно-ліберальної інтелігенції, присвячені такі казки, як: “Премудрий піскар”, “Самовідданий заєць”, “Розсудливий заєць”, “Карась-ідеаліст”та інші.
У “Премудром пескарі” ми бачимо життя освіченого обивателя, боїться всього на світі. Він постійно сидить під замком, боячись зайвий раз вийти на вулицю, з ким-небудь заговорити, познайомитися. Він веде життя замкнуту, нудну. Тільки перед смертю замислюється піскар про прожите життя: “Кому він допоміг? Кого пошкодував, що він взагалі зробив у житті хорошого? Жив – тремтів і вмирав – тремтів”. Лише перед обличчям смерті обиватель усвідомив, що нікому він не потрібен, ніхто його не знає і про нього не згадають. Страшна відчуженість піскаря, його замкнутість.
У наступній групі казок зображується життя народних мас, простого трудового народу. Казки “Коняга” і “Сусіди”, “Шляхом-дорогою” і “Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував”, “Кисіль” та інші дають картину життя пореформеної селянської Росії.
У “Повісті: про мужика” ми бачимо покірливість мужика, його покірність, беззаперечне підпорядкування двом генералам. Він навіть сам саджає себе на ланцюг, що зайвий раз показує його затурканість. Розкриваються протиріччя між потенційною силою і громадянською пасивністю російського мужика. Мужик є першоосновою і джерелом життя, в той час як генерали самі нічого не вміють робити, не мають поняття про найпростіші речі, зате вміють змушувати працювати на себе простого мужика.
“Коняга” – це уособлення народу, його працелюбства, витривалості, затурканості, його каторжної положення.
Мораль власників-хижаків показана в казках “Пропала совість'”, “Дурень”, “Христова ніч”, “Різдвяні казки”.
Героя казки “Дурень” Іванушку всі навколишні вважають дурнем, так як він не може визнати за норму егоїзм.
Салтиков-Щедрін сповідує в “Християнської ночі” народну віру в торжество правди і добра. Важливий суд за скоєне зло на землі, а не в потойбічному світі.
Не дарма М. Горький говорив, що неможливо зрозуміти Росії другої половини XIX століття без допомоги сатири Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам