Рецензія роману “Майстер і Маргарита” Булгакова

На жаль, роман М. А. Булгакова “Майстер і маргарита” зустрічає все більше і більше захоплених відгуків. Звичайно, серед людей старшого покоління таких шанувальників набагато менше. Але тепер цей твір ще й включено у шкільну програму. І школярі, толком не розібравшись в суті цієї книги, в данину моді кажуть хвалебні промови “Майстру і Маргариті”.
Чому “на жаль”, запитаєте ви? Пояснюю! Цей роман я починав читати ТРИ рази і не міг дочитати. На четвертий раз, що називається пішло. Думка про роман від початку до кінця прочитання у мене не змінилося. Мені він НЕ сподобався! Але ставлення до неї змінювалося. В підсумку я прийшов до думки про те, що я не приймаю “Майстра і Маргариту”. І ось чому. Не випадково книгу називають “Євангелієм від Сатани”. В ньому немає Бога, Диявол, причепурений в мішуру викривача людських вад, постає в хорошому світлі, навкруги панує шабаш.
Дійсно, Воланд виглядає найрозумнішим персонажем роману, його тонка гра людськими долями разюча. І начебто він ні в чому не замішаний. Всі капості творять його свита, більше того, після зникнення чорної меси деякі з людей навіть перевиховуються. А ще Воланд робить величезну для Маргарити послугу. Так чи поганий Сатана? І, взагалі, Стану чи він? Так чи інакше, але на його нечисте походження вказують і його свита, і жахливий бал, і навіть мазь, якою натирається бідна дівчина. Такі мазі використовували в середньовіччі сатаністи, щоб перетворитися на відьом і політати на шабаші. Явно цей персонаж не навчить читача нічого хорошого. Розмірковуючи над воландовскими висловами на розум приходять лише темні, ганебні думки, сумніви.
Вражаюче, як автор, чи не виправдовуючи Диявола, недбало звертається з темою Християнства, перекручуючи Святе Письмо. Художня форма твору не допускає посягань на сакральне для стількох мільйонів людей. Зміни в Євангельській історії збивають людину, плутають, а укупі з розфарбовування яскравими квітами діяльності Сатани псують людей. Булгаков М. А. не заперечує існування Христа, але автор не наділяє його божественною силою, у романі Ієшуа показаний як звичайна людина. Навпаки ж, Воланд у книзі всесильний, і закинути Лиходєєва в Ялту, і повернути Майстри, і дати вічний спокій. Явне звеличення Диявола і культ сатанізму.
Вражає і вчинок Маргарити. Дівчина була готова звернутися відьмою заради любові, заради майстра. Але гідна така жінка любові? Жінка, яка віддала душу Воланду і заманила з собою Майстра. Цей вчинок створює парадокс. Душа – частина Бога в людину, і любов є Бог. Але як можна відкинути в собі Бога заради кохання? Чи буде це коханням? Однозначна відповідь – ні! Пусте розраду самолюбства, які не ведуть вгору, тягнуть вниз. Примітно, що в кінці роману, що Майстер і Маргарита отримують спокій і вічне, здавалося б, ідеальне життя. Але насправді пара приречена на вічну муку і очікування чогось, що ніколи не станеться з ними. Роман “Майстер і Маргарита” з загальнолюдських позицій не може сприйматися з захопленням. Книга, де шанується порок, славиться продажність, зневіра, не може бути гідна уваги школярів. Я відкидаю цей роман і не можу його назвати класикою!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам