“Порівняння Маяковського і Еесенина” твір

Одним з найважчих періодів в історії нашої країни можна назвати час перелому в першій половині 20 століття. Роки були страшними і жорстокими, багато людей постраждали в цей час. Але даний період явив на світ також велика кількість талановитих письменників і поетів. Багато з них були справжніми патріотами, які не уявляють своє життя без рідної країни. Безумовно, все, що відбувається на Батьківщині не могло не відбитися в літературі того часу.

Особливо яскраво тема Батьківщини розкривається у творчості таких поетів, як А. А. Блоку та С. А. Єсенін. Обидва ці поети вважали Росію головною темою своїх віршів.

Тема Батьківщини – найважливіша тема поезії Блоку. На одному з виступів, де поет читав різні свої вірші, його попросили прочитати вірші про Росію. “Це все – про Росію”, – відповів Блок.

Образ Батьківщини проявляється у віршах Блоку поступово. Але одне почуття пронизує всі вірші поета – почуття безоглядної любові. “Як і жити і плакати без тебе” – вигукує ліричний герой у вірші “Осіння воля” (1905) У цій назві відбилася сприйняття Блоком Росії: улюблена країна асоціюється у поета, насамперед, з волею, вільністю (“неосяжні дали”, “шлях, відкритий поглядам”).

Однак найбільш повно і глибоко ця тема втілена в циклі “Батьківщина”. Цей цикл можна з усією впевненістю назвати вершиною “трилогії вочеловечивания”. У “Батьківщині” провідна роль належить мотивами історичних доль країни. Особливо значущими в цьому відношенні є цикл “На полі Куликовому”.

Куликовська битва у сприйнятті поета – символічна подія, якій судилося повернення. Тому у віршах цього циклу можна помітити, що часто зустрічаються слова з семантикою повернення, повтору: “За Непрядвой лебеді кричали, І знову, знову вони кричать…”; “Знову з вековою журбою Пригнулися до землі ковила”; “Знову над полем Куликовим Зійшла і розточчя імла…” і так далі. Тим самим Блок хотів показати, наскільки історичні події пов’язані з сучасністю.

Для ліричного героя Батьківщина – його будинок. Він намагається осмислити її історію, проникнути в її таємницю”, пізнати й зрозуміти, а, отже, допомогти. Герой приходить до висновку, що основа Русі – її народ. Щоб бути разом з Батьківщиною – треба бути поруч з народом (“Русь”):

Де всі шляхи й всі роздоріжжя

Живий костуром виснажені,

І вихор, свистячий в голих прутах,

Співає перекази старовини…

Так я дізнався в моїй дрімоті

Країни рідної злидні,

І в клаптях її лохмотий

Душі приховую наготу.

В поезії Сергія Єсеніна склався дещо інший образ Батьківщини. Уродженець села, ранній Єсенін сприймав вітчизну, перш за все, в образі рідної природи, “рязанських раздолий”, “хат, в ризах образу”. Ми бачимо, що в ліриці Єсеніна образ Батьківщини тісно пов’язаний з християнськими мотивами:

Якщо крикне рать свята:

“Кинь ти Русь, живи в раю!”

Я скажу: “Не треба раю,

Дайте батьківщину мою!”

Але в дореволюційному творчості Єсеніна Русь – це ще й убога, багатостраждальна країна, “чорна, потім пропахшая вити”, кинутий край, “пустир”.

У послеоктябрьской ліриці Єсеніна однією з центральних тем стає революція. Спочатку поет прийняв цю подію. Він вважав, що мета революції – встановити на землі християнський рай. У зв’язку з цим Росія сприймалася Єсеніним як богообрана, духовна країна. Тому в поезії цього часу виникає біблійна тематика і символіка:

Небо-як дзвін,

Мати моя – батьківщина,

Це явно перегукується з творчістю Блоку, який також пов’язував образ Росії з темою Бога, святості. Згадаймо, хоча б, його поему “Дванадцять”.

Але вже у 1920 – 1923 роках Єсенін розчаровується в революції. У його ліриці з’являються песимістичні мотиви смерті, руйнування, краху надій. Все більше поет горює про зникнення настільки улюбленої і знайомої йому села, настання століття “залізного коня”, диявольського початку. Особливо чітко це проявилося у вірші “Світ таємничий, світ мій давній…”. Тут ми також бачимо перекличку з лірикою Блоку, особливо з його циклом “Страшний світ”. У ньому Блок втілив одну із сторін своєї вітчизни – “страшний світ” міста, що руйнує і знищує людину.

У фіналі життя і Єсенін, і Блок досить оптимістично дивляться на перспективи розвитку Росії, її майбутнє. Блок висловлює надію на те, що Росія пройде крізь всі випробування, загартується і нарешті стане щасливою. Єсенін ж приймає радянських справжнє його улюбленої Русі, сумуючи лише про те, що він не зміг знайти себе в новому житті і залишається з “Руссю йде”.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: