Ім’я Віталія Біанкі діти дізнаються разом з його чудовими розповідями про природу. І одним з кращих творів цієї тематики по праву можна назвати “Синичкин календар”. Короткий зміст для читацького щоденника допоможе зрозуміти, чому ця книга так подобається дітям і як можна використовувати її у виховних і пізнавальних цілях.
Знайомство з головними героями
Читаючи або слухаючи твір Біанкі, маленькі читачі відправляються в подорож по лісі, полю, місту з молодою синичкой Зинькой. Багато для неї є новим, у тому числі зміна місяців і пір року. Але у Зіньки є добрий і мудрий знайомий – старий горобець. З ним вона знайомиться на самому початку – в короткому змісті оповідання “Синичкин календар” немає можливості повністю передавати їх діалог – і зустрічається всякий раз, коли щось в навколишньому світі стає їй незрозумілим. Саме завдяки горобцю Зинька, а разом з нею і читачі, дізнається, як називається кожен місяць і чим викликані зміни, що відбуваються в природі.
Для цікавою синички захопливе пригода починається в першу ніч нового року, коли її розбудили сильні крики людей і велика кількість яскравого світла. Вранці веселощі спостерігалося і серед птахів. Виявилося, що всі святкували настання Нового року, а разом з ним повернення сонця і календаря. Зиньке ніяк не вдавалося запам’ятати назви місяців. Тоді старий горобець запропонував їй літати всюди і спостерігати, а як почує, що місяць закінчується, повертатися до нього.
В короткому змісті “Синичкиного календаря” для читацького щоденника можна відзначити, що в січні вона помітила, як мороз міцнішає, а в лютому з подивом виявила, що на зміну яскравому сонечку може прийти сильна завірюха, страшна і небезпечна. Природу після неї не впізнати: все навколо засипано снігом і гілки на деревах поламані. А ще у синички з’явилися нові знайомі: миша-полівка, яка розповіла про барлозі з ведмедицею, і заєць-біляк, полохливий всього навколо.
Весну старий горобець порадив Зиньке зустрічати в полі. Що ж нового відкрила для себе синичка, стане відомо з наступної частини короткого змісту “Синичкиного календаря”.
У читацькому щоденнику потрібно відзначити, що в березні Зинька врятувала від біди куріпок, зарывшихся під підталий сніг. Вночі вдарив мороз, і сніг покрився крижаною скоринкою, яку і розбила уважна Зинька.
Тільки побачила Зинька граків, а старий горобець вже посилає її до річки – квітень зустрічати. Цікаво було спостерігати і за льодоходом, і за суєтою водяних птахів.
У травні Зинька повернулася в ліс, де стала свідком веселого свята і вперше побачила журавлів. Навіть ці поважні птахи в танок пустилися.
Дивно описані в книзі Біанкі “Синичкин календар” (короткий зміст точно не замінить повного тексту) літні місяці.
У червні з Зинькой відмовилися спілкуватися куріпки – воробей сказав, що у птахів пташенята виводяться, от і не підпускають нікого до свого будинку. А білий заєць раптом виявився сірим.
У липні Зинька хотіла обзавестися будинком, але не знайшла вільного місця, і тому з задоволенням спостерігала, як дітлахи ягоди збирають.
У серпні всі знову були привітними, а ще стали запаси на зиму робити.
Вересень приніс нові відкриття: незнайомі перелітні птахи зупинялися на річці для відпочинку, і в повітрі з’явились нитки павутини. А ще Зинька побачила, як мисливець підбив куріпок, і познайомилася з такою ж, як вона, пташкою. Це виявився Зінзівер, і далі вони стали жити разом.
У жовтні ліс скинув свій золотий наряд і спорожнів. У листопаді випав перший сніг, річка вкрилася льодом і стало зовсім холодно. А ще в лісі з’явився страшний невидимка, який вбивав птахів і тварин.
Зинька разом з одним Зинзивером перелетіла в місто, де оселилася в теплій дуплянке – її повісили на дерево мисливець з донькою, яких бачила пташка в лісі і в полі влітку. Трохи пізніше мисливець приніс з лісу велику білу сову, яка восени наводила страх на всіх лісових мешканців.
Нарешті, знову настав Новий рік, і Зинька вже знала, що разом з ним повернеться сонечко і тепло – так можна закінчити короткий зміст “Синичкиного календаря”.