Євгеній Онєгін – головний герой однойменного роману А. С. Пушкіна, молодий дворянин, людина зі складним і суперечливим характером. Онєгін народився і виріс в Петербурзі. У нього не було матері, а батько був людиною хоч і багатим, але легковажним і швидко проциндрив стан. Після його смерті все майно дісталося кредиторам. Євгенія виховували французькі гувернери, які не відводили багато часу наук. Натомість вони навчили його висловлюватися французькою, розуміти латинь, танцювати мазурку і декламувати епіграми. Добре і швидко він освоїв “науку пристрасті ніжною”.
Виріс Онєгін досить егоїстичною, нездатним до праці легко ранить почуття інших людей. Кожен день він відвідував театри, бали, бенкети. На наступний ранок ніжився в ліжку, а потім знову готувався до виходу в світ. Скоро від такого одноманітності у юнака розвинулася хандра. Щоб хоч якось урізноманітнити свій побут він намагався читати книги і займатися літературною творчістю. Але це йому теж незабаром набридло. Вирушаючи в село до вмираючого дядька, який заповідав йому багату спадщину, він сподівався там відпочити від столичної суєти. Зміна обстановки йому припала до смаку, але і тут він незабаром почав нудьгувати. Така була натура молодого дворянина.
У селі Онєгін познайомився з Ленським, який згодом став його кращим другом, а також з родиною Ларіних. Зустріч з Ленським відкрила в ньому можливість на вірну дружбу, приховану за холодним егоїзмом. А зустріч з юною Тетяною Ларіної зачепила щось у його збіднілій душі, але бачачи романтичну натуру дівчини, він не посмів грати її почуттями. У відповідь на її лист з визнанням він сказав, що міг любити її любов’ю брата і що сімейні узи не для нього. Незважаючи на те, що до цим двом людям він був налаштований доброзичливо, щастя це йому не принесло. Ленського він випадково убив на дуелі, а Тетяна була видана за іншого і стала княгинею. В кінці роману він побачив її в іншому світлі і полюбив, але цього разу вона йому відмовила. Цей відмова спричинила переворот всіх його думок і душевних почуттів.