Образи селян у поемі «Кому на Русі жити добре» Некрасова — твір на тему

План

  • Введення
  • Образ головних героїв-мандрівників
  • Позитивні образи селян
  • Образи Мотрі і Савелія
  • Образ селян-холопів

Введення

Починаючи роботу над поемою «Кому на Русі жити добре» Некрасов мріяв створити масштабний твір, в якому відбилися б всі знання про селян, накопичені ним за життя. З раннього дитинства перед очима поета проходило «видовище лих народних», і перші дитячі враження підштовхнули його і надалі вивчати уклад селянського життя. Важка праця, людське горе, і разом з тим – величезна духовна сила народу – все це помічав уважний погляд Некрасова. І саме завдяки цьому в поемі «Кому на Русі жити добре» образи селян виглядають настільки достовірними, ніби поет особисто знав своїх героїв. Логічно, що поема, в якій головним героєм виступає народ, налічує велику кількість селянських образів, але варто придивитися до них пильніше – і нас вразить різноманітність і жвавість цих персонажів.

Образ головних героїв-мандрівників

Перші селяни, з якими знайомиться читач – це селяни-правдошукачі, учасники конфлікту про те, кому добре живеться на Русі. Для поеми важливі не стільки їх окремі образи, скільки в цілому та ідея, яку вони виражають – без них сюжет твору просто розвалився. І, тим не менш, Некрасов наділяє кожного з них ім’ям, рідний селом (назви сіл вже самі по собі промовисті: Горелово, Заплатово…) і певними рисами характеру і зовнішності: Лука – завзятий сперечальник, Пахом – старий. Так і погляди селян, незважаючи на їх цілісність образу, різні, кожен не відступається від своїх поглядів аж до бійки. В цілому ж образ цих мужиків є груповим, тому в ньому і виділяються основні, характерні майже для будь-якого селянина риси. Це крайня бідність, упертість і допитливість, бажання відшукати правду. Зазначимо, що описуючи дорогих його серцю селян, Некрасов все ж не прикрашає їх образи. Він показує і вади, в основному – загальну пияцтво.

Селянська тема в поемі «Кому на Русі жити добре» не єдина – під час своєї подорожі мужики зустрінуть і поміщика, і попа, почують про життя різних станів – купецького, дворянського, духовенства. Але всі інші образи так чи інакше служать для більш повного розкриття основної теми поеми: життя селян в Росії відразу після реформи.

У поему введено кілька масових сцен – ярмарок, бенкет, дорога, по якій йде безліч людей. Тут Некрасов зображує селянство як єдине ціле, яке однаково мислить, одноголосно говорить і навіть одночасно зітхає. Але при цьому образи селян, зображені у творі, можна розділити на дві великі групи: чесний трудовий народ, який цінує свою свободу і селяни-холопи. У першій групі особливо виділяються Яким Нагий, Ермил Гірін, Трохим і Агап.

Позитивні образи селян

Яким Нагий – типовий представник найбіднішого селянства, і сам схожий на «землю-матінку», «пласт, сохою відрізаний». Все своє життя він працює «до смерті», але при цьому залишається жебраком. Його сумна історія: колись жив в Пітері, але затіяв суперечку з купцем, опинився з-за неї у в’язниці і повернувся звідти «як липочка обдертий» – нічим не дивує слухачів. Таких доль в той час на Русі було безліч… Незважаючи на важку працю, у Якима вистачає сил заступитися за своїх співвітчизників: так, п’яних мужиків багато, але тверезих – більше, вони всі великі люди «в роботі та в гульні». Любов до правди, до чесної праці, мрія про перетворення життя («треба б громам гриміти») – ось основні складові образу Якима.

Трохим і Агап в чомусь доповнюють Якима, у кожного з них виділено по одній основній рисі характеру. В образі Трохима Некрасов показує нескінченну силу і терпіння російського народу – Трохим зніс одного разу чотирнадцять пудів, а після ледь живий повернувся додому. Агап – правдолюбець. Він єдиний відмовляється брати участь у поданні для князя Качатина: «селянських душ володіння закінчено!». Коли ж її примушують, він на ранок вмирає: для мужика легше померти, ніж зігнутися назад під ярмо кріпацтва.

Ермил Гірін наділений автором розумом і непідкупною чесністю, за це його і обирають бургомістром. Він «душею не покривив», а збившись з вірного шляху, не зміг жити не по правді, перед усім світом приніс покаяння. Але чесність і любов до своїх співвітчизників не приносять селянам щастя: образ Єрмила трагічний. На момент розповіді він сидить в острозі: так обернулася його допомогу бунтівнику селу.

Образи Мотрі і Савелія

Життя селян у поемі Некрасова не була б зображена повністю без образу російської жінки. Для розкриття «жіночої долі», яка «горе – не життя!» автор обрав образ Мотрони Тимофіївни. «Красива, сувора і смаглява», вона докладно розповідає історію свого життя, в якій тільки тоді і була щаслива, як жила у батьків в «дівочої холі». Після ж почалася важка, нарівні з чоловіками, робота, причіпки рідні, понівечила долю смерть первістка. Під цю історію Некрасов виділив у поемі цілу частину, дев’ять глав – куди більше, ніж займають розповіді інших селян. Це добре передає його особливе ставлення, любов до російської жінці. Мотря вражає своєю силою і стійкістю. Всі удари долі вона зносить покірно, але в той же час вміє постояти за своїх близьких: лягати під різки замість сина і рятує чоловіка з солдатів. Образ Мотрони в поемі зливається з образом народної душі – багатостраждальної і долготерпеливой, тому мова жінки так багата піснями. Ці пісні часто – єдина можливість вилити свою тугу…

До образу Мотрони Тимофіївни примикає ще один цікавий образ – образ руського богатиря, Савелія. Доживає своє життя в сім’ї Мотрони («він жив сто сім років»), Савелій не раз замислюється: «Куди ти, сила, делася? На що ти пригодилася?». Сила ж вся пішла під різками і палицями, розтратилася під час непосильної праці на німця і источилась на каторзі. В образі Савелія показана трагічна доля російського селянства, богатирів по натурі, провідних абсолютно невідповідну для них життя. Незважаючи на всі тяготи життя, Савелій не озлобился, він мудрий і ласкавий з безправними (єдиний в родині захищає Мотрю). Показана в його образі і глибока релігійність російського народу, що шукав у вірі допомоги.

Образ селян-холопів

Інший тип селян, зображений у поемі – це холопи. Роки кріпосного права скалічили душі деяких людей, які звикли плазувати і вже не мислять свого життя без влади над собою поміщика. Некрасов показує це на прикладах образів холопів Ипата і Якова, а також старости Клима. Яків – це образ вірного холопа. Все своє життя він витратив на виконання забаганок свого пана: «Тільки й було у Якова радості: / Барина пестити, плекати, пестити». Однак не можна жити з паном «ладком» – в нагороду за зразкову службу Якова пан віддає в рекрути його племінника. Тоді-то у Якова і відкрилися очі, і він наважився помститися своєму кривдникові. Клим стає начальником завдяки милості князя Качатина. Кепський господар і лінивий працівник, він, виділений паном, розквітає від почуття власної важливості: «Горда свиня: чесалася / Про панський ґанок!». На прикладі старости Клима Некрасов показує, як страшний вчорашній холоп, який потрапив в начальники – це один з найбільш огидних людських типажів. Але складно провести чесне селянське серце – і в селі Клима щиро зневажають, а не бояться.

Отже, з різних образів селян «Кому на Русі жити добре» складається цілісна картина народу як величезної сили, вже починаючої потроху повставати і усвідомлювати свою могутність.

Тест по твору

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам