Образ міста в романі Булгакова “Біла Гвардія”

Про “Білої гвардії” Михайло Опанасович Булгаков казав: “Роман цей я люблю більше за всіх інших моїх речей”. Дійсно, ця книга особлива, вона сповнена спогадів про рідному Києві, про великої дружної професорської сім’ї, дитинстві та юності, домашній затишок, друзів, світле щастя і радості.
Перший роман Булгакова живе і приваблює нас сьогодні саме силою і глибиною думок і почуттів автора, постійно вертається до назавжди пішов світу минулого і населяли його близьким, дорогим людям. “Мати мені служила стимулом для створення роману “Біла гвардія”, – зізнавався письменник.
Працюючи над цим романом, Булгаков знову відвідав місто своєї юності. Пізніше він згадував: “…Це були легендарні часи, ті часи, коли в садах самого прекрасного міста нашої Батьківщини жило безжурне, юне покоління. Тоді-то в серцях у цього покоління народилася впевненість, що все життя пройде в білому кольорі, тихо, спокійно, зорі, заходи, Дніпро, Хрещатик, сонячні вулиці влітку, а взимку не холодний, не жорстокий, великий лагідний сніг… І вийшло зовсім навпаки. Легендарні часи обірвалися, і раптово і грізно настала історія”.
Не дивно, що у своєму романі автор приділив особливу увагу образу міста. Булгаковський Місто – це особливий організм, який існує на сторінках роману як щось живе, спокійне і дуже рідне для письменника. Повнота образу створюється за рахунок невеликих відступів або розлогих описів.
Автор показує, наскільки Місто не готовий до тих змін, які почали відбуватися в країні. Розміреність, спокій притаманні його мешканцям: “Взимку, як ні в одному місті світу, упадав спокій на вулицях і провулках і верхнього Міста, на горах, і Міста нижнього, що розкинулося в закруті замерзлого Дніпра…”
Проте поступово все починає змінюватися. Спочатку малопомітні хвилювання пробігають вулицями. Булгаков розповідає про те, що зима 1918 року була особливою для усіх мешканців, оскільки вона не була схожа на всі інші. Місто наповнювався приїжджими людьми з надзвичайною швидкістю. Народ утік з Москви, що стала місцем боротьби за нове життя: “Місто розбухала, ширилося, ліз, як опара з горщика”.
Існування людей змінилося, на місце спокою і розміреності прийшло почуття страху за свою звичну життя. По думці письменника, більшовиків боялися всі, але особливою, боягузливою ненавистю. Ніякі заходи так і не були прийняті. Всі тільки й чекали… але чого?
На це питання, на мій погляд, важко відповісти, оскільки люди перебували в якомусь заціпенінні. Автор показує, як поступово, з часом, змінюється вигляд міста. Тепер він стурбований тими революційними подіями, які відбуваються не тільки в сусідніх державах, але й у власній країні.
Особливу увагу, на мій погляд, слід приділити опису життя Міста вже в часи безперервних воєнних дій: “Кругом Міста, то тут, то там, закипить гуркіт, потім перерветься… Але Місто ще опівдні жив, незважаючи на гуркіт, життям, схожою на звичайну…І ось опівдні з Печерська завів музику веселий кулемет. Печерські пагорби відобразили дробовий гуркіт, і він полетів у центр міста”.
Так “веселий кулемет” і розірвав, роздер, змучив тишу і спокій, колись панував тут. Біль і страждання стають природними супутниками кожного жителя. Розруха також зробила свою справу: тисячі голодних понівечених людей шукали виходу з такої дійсності, але, на жаль, кінця революції слід було очікувати ще не скоро.
“Великий був і страшний рік по різдві Христовому 1918, але 1919 був його страшніше” – дані рядка, на мою думку, як ніякі інші, свідчать, наскільки нещадною була епоха революційного часу.
Автор показує безглуздість війни, бо не можна досягти щастя за рахунок людських життів, болю і страждання. Але, на жаль, природа людська така, що багато чого зроблене нами дуже часто безглуздо і деколи незрозуміло.
Булгаков пише: “Заплатить чи хто-небудь за кров? Немає. Ніхто. Просто розтане сніг, зійде зелена українська трава, заплете землю…вийдуть пишні сходи…затремтить спеку над полями, і крові не залишиться й сліду. Дешева кров на червоних полях, і ніхто викуповувати її не буде”. Дане відступ виражає ставлення автора до революційної дійсності.
Булгаков не може легко ставитися до людського життя. Він вважає, що жодна дія, спрямоване на благо майбутніх поколінь, неможливо виправдати, якщо воно хоч найменшим чином пов’язане з жорстокістю і приниженням гідності іншої людини.
У “Білій гвардії” Булгаков звертається до образу Міста, в першу чергу, для того, щоб дати більш повну характеристику тим подіям, які відбувалися в країні. Приватне і загальне досить тісно переплітаються на сторінках роману, життя окремих людей і життя всього Міста знаходяться в такій залежності одна від одної, що неможливо відокремити одне від іншого.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: