Тихон у п’єсі «Гроза» Островського є одним з ключових персонажів. Завдяки цьому образу реалізується безліч проблем, висвітлених у творі. Тихон — старший син Марфи Гнатівна і чоловік Катерини. Але ні син, ні як чоловік цей персонаж не може себе реалізувати. Навіть ім’я Островський вибирає під стати, слідуючи традиції «говорять» імен власних. Тихий Тихон. Тихіше води нижче трави — ось яким міг би бути девіз цього персонажа. В «Грозі» характеристику Тихона можна скласти виходячи з його поведінки і ставлення до матері і дружині.
Образ Тихона в «Грозі» вбирає в себе все негативно забарвлені синоніми до слова «інфантильність». Тихон занадто слабохарактерний для того, щоб мати власну думку і погляд на речі. Він зізнається в цьому неодноразово: При всій своїй безхребетності Тихон не викликає жалю. Часто образ Тихона порівнюють з образом дитини (із-за схожості в способі мислення і поведінку). Його дитяча інфантильність і нездатність до самостійності з кожним днем все більше перетворює Тихона в дорослого ідіота. Безумовно, характер цього персонажа формувався під сильним впливом матері, однак у Кабанихи є і друга дитина. Варвара зовсім інша.
Тихона не може бути шкода. Він не зробив нічого такого, за що їм могла б пишатися мати. Та й сама Кабаниха, швидше за все, вже бачить Тихоне не сина, а подоба разговаривающей маріонетки, вічно поддакивающего болванчика. Він погоджується з кожним словом матері і діє виключно за її вказівками.
Навряд чи можна говорити про те, що Тихон виявив бажання знайти собі дружину. Навіть незважаючи на те, що в той час шлюби влаштовували за домовленістю, Тихон не хотів і не захотів би ніколи створити сім’ю. Його шлюб з Катериною важко назвати щасливою. Тихон відчуває до Каті теплі почуття, жаліє її, але це не можна назвати любов’ю. Тихон не може і не хоче захищати дружину від істерик і образ Марфи Гнатівна. Показовий той факт, що у подружжя немає дітей. Тихон б не зміг виховати дитину гідно, тому що сам морально занадто слабкий. Замість того, щоб виховати себе, Тихон намагається втекти від існуючої реальності. В «Грозі» для Тихона відкриваються два шляхи. Перший — пияцтво. Кабанов-молодший часто проводить час з купцем Диким, випиває з них і нарікає на життя. Другий — відрядження. Від’їзд по справах позбавляє Тихона «грози на кілька днів». Під «грозою» тут мається на увазі напружена атмосфера і безвихідна ситуація, яка склалася будинку.
Як веде себе Тихон з іншими діючими героями? З матір’ю він погоджується, Катю переконує в тому, що не варто звертати уваги на слова Кабанихи, але в той же час їй краще не перечити. Від розмов з сестрою Тихон намагається піти якомога швидше, тому що Варвара говорить гірку правду. У фіналі твору Тихон веде себе досить нетипово. Здається, що звістка про зраду дружини його хвилює набагато менше, ніж Кабаниху. Тихон може «і пробачив би, але матінка…» Знову чоловік не здатний відстояти свою точку зору, сімейне щастя, захистити честь дружини. Він ніби виправдовується перед Кулигиным, ніби немає в тому пригоді його, Тихона, провини, ніби тільки Кабаниха винна в тому, що трапилося, тому що своїми докорами мало не змусила Катю бачитися з Борисом. Тут просліджується раніше ідея набуває більш реальних обрисів.
Хоч у «Грозі» Кабанів Тихон і звинувачує матір у всіх невдачах, він так і буде погоджуватися з нею і терпіти приниження. Йому комфортно в цьому вузькому замкненому колі, і насправді Тихон зовсім не хоче нічого міняти. Але от самогубство Каті змінює ситуацію. Ні, Тихон не кидається на матір з обвинуваченнями, не трощить царство самодурів, він вимовляє гостру викриває репліку: жити тут куди гірше, ніж накласти на себе руки. Слово, як відомо, найсильніша зброя. Саме у фінальній фразі Тихона: «добре тобі, Катя! А я-то навіщо залишився жити на світі так мучитися!» виразніше й сильніше всього чутно протест проти старих порядків, проти изживающих себе засад, проти насильства над людиною і свободою. Парадокс в тому, що тільки у самого слабкого людини у всьому творі вистачило сил на такий крок. Але тут же ми розуміємо й інше: у цієї кричущої приреченістю фразі Тихон залишається вірний собі. Він все ще та понівечена душа, яка не вирішиться припинити земне існування.
Характеристика Тихона в п’єсі «Гроза» примітна тим, що в цьому персонажі поряд з негативними якостями характеру відображено перехідний стан від патріархального укладу життя до нового. Тихон не вважає за потрібне слідувати застарілим правил у повсякденному житті (наприклад, в сцені прощання з дружиною він був проти того, щоб Катя кидалася йому в ноги), але Тихон занадто слабкий, щоб зважитися не слідувати їм.
Тест по твору