Моє ставлення до творчості Горького

М. Гіркий – співак революції, увійшов в історію російської літератури як письменник-реаліст. Але, як ми знаємо, на ранньому етапі творчості він звернувся до романтизму, завдяки якому створив ряд яскравих літературних образів. Горького привернуло в романтизмі “вміння порушити. заколот проти всякого гніту”. Саме це літературний напрям дозволяла письменникові створити ідеальний образ бунтівника, борця за свободу людей. Горький говорив: “Завдання літератури відображений у фарбах, у словах, у звуках, у формах, що є в людині найкращого, гарного, чесного, благородного. Зокрема, моє завдання пробуджувати в людині гордість самим собою, говорити йому про те, що він в житті найкраще, найсвятіше”. А що ж в житті “найкраще, саме святе”? Я думаю, що Горький мав на увазі творіння подвигів, готовність пожертвувати собою заради суспільства. Він виконав своє завдання, створивши образи безсмертних людей, які віддали своє життя на благо оточуючих його людей.

Від твору до твору у творчості Горького наростає і розкривається тема подвигу. Оповідання “Стара Ізергіль” не виняток. На мій погляд, ця розповідь самий поетичний і романтичний з тих творів М. Гіркого, які я коли-небудь читала. Його герої сміливі, сильні духом люди. На їх прикладі можна міркувати про добро, зло і сенс життя людини.
Ларра і Данко – антиподи, дві людини з різними поглядами на життя і на її зміст. Всеперемагаюча любов до людей одного межує з неосяжним презирством і ненавистю іншого. В цьому творі я помітила, що навіть самі уособлення двох героїв протиставлені. З одного боку, це іскорки від палаючого серця Данко, який уособлює собою вічний світ, вічний вогонь, вічне добро. З іншого – холодна й похмура тінь Ларрі, що лякає людей й несе із собою зло. Я думаю, що обидва героя неможливі одне без одного, як зло неможливо без добра і добро немислимо без зла. Так само, як, не знаючи зла, ми не можемо оцінити силу добра, не будь Ларрі, неможливо було б настільки повно оцінити жертву і великий подвиг Данко. І, навпаки, не будь Данко, неможливо було б пізнати весь жах життя Ларрі, як, не відчуваючи добра, ми не можемо знати, що є зло.

Людина гідний польоту! Ця думка наскрізь пронизує рядки оповідання “Стара Ізергіль”. Данко, здійснивши подвиг, гине, але гине він, щоб жити. Жити в благородних душах людей, в піснях і легендах. Адже вирвати з грудей своєї серце, щоб освітити людям дорогу із задушливого болота сучасності, може кожен, здійснивши сходження на вершину своєї душі.
Легенда про Данко справила на мене дуже велике враження. Не сумніваюся, що цього невеликого твору судилося чіпати серця багатьох поколінь людей, адже воно змушує замислитися над сенсом людської діяльності, сенсом життя взагалі.

Проблеми, порушені в оповіданні, змусили мене глибоко замислитися над сенсом життя, а численні образи “вільних” людей наштовхнули на думку, що свобода – це таке ж невизначене та безмежне поняття, як життя.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що твори Горького пробуджують в нас любов до свого народу, до своєї історії, а також допомагають розвивати в собі такі якості, як доброта, співчуття, здатність іти на жертви заради досягнення вищої мети, в ім’я інших людей.

І насамкінець хочеться процитувати Б. Шоу: “Життя, не тане свічка. Це щось на зразок чудового факела, який потрапив людині до рук на мить, і його потрібно змусити палати якомога яскравіше, перш ніж передати наступним поколінням”.

Роздрукувати
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: