Мій шкільний двір

Якось, гортаючи сімейний альбом, я звернув увагу на фотографію, на якій був мій батько приблизно в такому ж віці, як зараз я: він сидів на лавці зі своїми однокласниками. На всіх хлопців була спортивна форма. За їх спинами одноповерховий цегляний будинок, в лівому кутку фотографії – шведська стінка. Я запитав у бабусі:

– А де була зроблена ця фотографія?
– У дворі школи, в якій ти навчаєшся. У цій школі, як ти пам’ятаєш, навчався і твій батько.
– Звідки на шкільному подвір’ї одноповерховий будинок?
– В ньому колись жив шкільний сторож. Цей будинок потім знесли, коли розширювали шкільний спортмайданчик.

На наступний день я з особливою зацікавленістю розглядав шкільний двір. Звичайно, з того часу, коли школярем був мій батько, у дворі відбулося чимало змін, з’явилися нові спортивні прилади, які набули для нас шефи з машинобудівного заводу. Цей завод розташований через дорогу від школи.
Шведська стінка в шкільному дворі залишилася тією ж. Вона металева і послужить ще не одному поколінню школярів. Щільно підступають до неї зарості старої бузку. Випадково це чи ні, але перекладини шведської стінки пофарбовані в світло-ліловий колір. Такі ж самі квіти бузку. Коли цвіте бузок, і здається, що шведська стінка, як і кущі бузку, росте з землі.

Саме за цими кущами знаходився будиночок сторожа. Зараз там обладнали сектор для стрибків у довжину. Неподалік від шведської стінки – різнорівневі бруси. Вони теж металеві і пофарбовані веселій жовтою емаллю. На протилежній стороні від бруса – колоду. Я довго почувався невпевнено на цьому спортивному приладі і часто падав з нього. Щоб хлопці з мене не сміявся, я приходив іноді ввечері, коли сутеніло, і тренувався на колоді.

Ближче до паркану розміщується круглий рукохід з металевими кільцями. Його до певного часу теж фарбували, але кожен раз хлоп’ячі руки прали фарбу. Ось вже яку весну кільця не фарбують, але вони блищать, наче лаковані.
Центр спортивної шкільної площадки заасфальтований. Тут ранньої осені і пізньої весни будуються всі класи на урочисту лінійку. Є свята загальні для всіх шкіл – Перший або Останній дзвінок, – а в нашій школі існує ще і своє свято – День відкриття школи. Вона була побудована ще до війни. На цій шкільному майданчику напередодні 9 травня збирається вся школа, щоб вшанувати пам’яті її учнів, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни.

Я розповів хлопцям про фотографії мого батька, зображеного на шкільному подвір’ї, і сказав:
– Напевно, і у вас є фотографії ваших батьків, де вони зняті на тлі школи або в цьому шкільному подвір’ї. Адже майже всі вони навчалися в нашій школі. Цікаво
було б подивитися, як виглядали тоді наша школа і шкільне подвір’я.
Коли хлопці принесли ці знімки, Валентина Іванівна, наш класний керівник запропонувала:
– Давайте оформимо стенд, щоб хлопці та дівчата інших класів могли подивитися на нашу школу очима своїх батьків.

Остап, який вважався кращим шкільним бігуном, запропонував:
– А що, якщо нам сфотографуватися в шкільному подвір’ї? Ось і продовжимо нашу фотолітопис.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: