“Людське щастя” твір

“Будь славен вовік, о чоловік Обраний, Вольності отче, герою Богдане”. Не забудьте написати, що, на думку Сковороди, свобода є умовою прискореного і плідного розвитку науки, освіти, культури в інтересах народу. Що ж таке “споріднений” праця? Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, він є потребою кожної здорової, не зіпсованого бездіяльністю людини. Думаю, ви ще “здорові” в цьому плані, та ідеї Сковороди вас не лякають. Але праця, на думку автора, повинен бути “сродним”, а не будь-яким. Вибір спеціальності всупереч правилу “сродності” ні до чого толком привести не може. Ви запитаєте, що ж все-таки означає “споріднений”? Відповідаю: це природний талант до праці, здатність людини виконувати ту або іншу роботу. Причиною того, що люди часто вибирають несродный їх справжньому природному таланту працю, є бажання будь-якою ціною зайняти “місце під сонцем”, отримати більше матеріальних благ, отримати гучну, хоча і марну славу, користуватися привілеями. Якщо судити з висловлювань Сковороди, то в нашій країні більшість людей вибрали собі несродный працю (правда, вони в цьому не винні). Виходить, що у нас просто немає шансів стати щасливими.

Про ідею спорідненої праці можна дізнатися з байки “Бджола і шершень”. Шершні – це паразити, “що живуть крадіжкою чужого”. А “бджола – це мудра людина, що у своєму сродному ділі працює”. Тобто, шершнями виявляються ті, які бачать у всьому, що вони роблять, тільки власну вигоду і їм наплювати на всіх інших. Що там говорити: якщо ви бували на пасіці, то, напевно, бачили, як хижі шершні намагаються витягнути трохи меду бджолиного вулика. Бач, знайшлися ласуни! Як працювати – так їх і не видно, а як є – перші з ложкою. Зовсім як у писенке про Антошке, пам’ятаєте? Однак повернімося до “бджіл”. Вони все життя тяжко працюють, причому робота ця дарує їм насолоду. Цікаво, а вам праця дарує насолоду? Ні? А треба зробити так, щоб ви бачили в праці сенс життя, щоб він для вас став природною потребою. Ось тоді ви, за вченням Сковороди, відчуєте себе щасливими людьми. Тепер звернемося до “пізнання людиною свого духовного світу”. Вихідним пунктом теорії пізнання Сковороди є самопізнання, що досягається за допомогою почуттів і розуму. Щоб розкрити сутність світу, необхідно, на його думку, спочатку пізнати самого себе, оскільки людина являє собою частину великого цілого – природи, макрокосмосу. Вимога самопізнання було обумовлено прагненням Сковороди розкрити людині людську сутність і істинне призначення у світі – творця власної щасливої долі. Це раз. А по-друге, з точки зору Сковороди, самопізнання є єдиним шляхом, за допомогою якого людина може знайти себе, повернути собі те, що втрачено, оскільки “Пізнати самого себе, і відшукати себе самого, і знайти людину – все це одне значить”. Шлях самопізнання – це шлях самовдосконалення, набуття щастя і свободи людини. Що ще потрібно для щастя? Звичайно ж, спокій у душі. Якщо у вас якісь неприємності або невдачі, навряд чи ви будете почувати себе щасливими. Це може бути тільки у психічно ненормальної людини. Душевна рівновага Сковорода шукає стороні від суєтного світу, в гармонії з природою:

О, дуброва! Про свобода!

У тебе я почав мудрішати

До тебе моя природа,

У тебе хочу і умреть.

Не треба бути заздрісними, охочими чужих почестей, чужого добра. І тоді ви будете спокійніше, а значить, і щасливішим. Ще одна умова для досягнення щастя – це любов. Любов до всього світу. Люблячий людина, на думку Сковороди, красивий і щасливий, адже любов – це “початок, середина і кінець, альфа і омега”. У висновку ви, як правило, повинні висловити своє ставлення до думок Р. Сковороди.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам