Любов! Це почуття дано людині в нагороду. Не кожен в силі зрозуміти і прийняти його. Іноді любов ходить поруч з людиною, але не всі можуть побачити чи розгледіти її. Бальзак, наприклад, стверджував: “Людина не може любити два рази в житті, можлива тільки одна любов, глибока й безмежна, як море…”
Я вважаю, що любов, сильна і справжня, дається людині лише один раз, втратити її дуже легко, а от знайти складно.
Не бути коханим – це не означає не любити. Бунін, наприклад, вважав: “Усяка любов – велике щастя, навіть якщо вона не розділена”. Любити – це вже щастя і радість. Воно дає надію і стимул у житті, допомагає людині знайти щось нове для себе і навіть знайти вихід зі складної ситуації. Кохання – це прекрасно. Якщо вона не розділена, то не варто зневірятися, адже це всього лише невдача, а кохана людина ще зможе зрозуміти, як багато він втрачає, а може і ні. Отже, помилки слід шукати не в ньому, а в собі, у своїх почуттях, які, можливо, вже згасли.
Я вважаю, що найстрашніше для людини, для його внутрішнього стану і стану душі – не любити. Любов робить людину щасливою, а якщо він не любить, значить, він нещасливий.
Я вважаю, що без любові неможливо прожити життя. Вона стає невиразною, безбарвною, нудною. Немислимо уявити людей, байдужих
“Не любить той, хто не любить завжди”, – сказав Аристотель, і він дійсно був правий. Не полюбивши жодного разу в житті, людина так і не зможе зрозуміти, що він пропустив у своєму житті найцікавіше.
Я вважаю, що якщо людина не любить, значить, він не живе.
Мені хотілося б вірити, що кожна людина знайде в житті свою половину, коханої людини, того, кому буде приємно говорити теплі слова.