21 вік…Світ технологій. Високорозвинена цивілізація… Тим не менш, сучасний світ-світ дисгармонії…
В сучасному світі є все: гроші, кар’єра, освіта, пристрасті і обмани, злети і падіння, романи і швидкоплинні знайомства. Рідко зустрічаються такі поняття як щирість, чистота, світ, почуття. У нашому світі можливі будь-які трагедії…
Всім відомо, що історія розвивається спірально: ми проходимо одні й ті ж етапи багато разів, і щоразу наступаємо на одні і ті ж граблі… Пройшовши певний етап, ми накопичуємо свої погані сторони і зберігаємо кожного “героя свого часу”… Саме тому в наш час, у нас є все і можливо все…
В нашому світі, на жаль, мало людей духовно красивих… Більшість – люди, потворні в духовному плані, вульгарні і плоскі…
Напевно, саме тому, чисті, світлі душею люди закопують свою щирість у тривіальності і дурості нашого світу…
“Краса врятує світ”, “музика врятує світ”, “мир у всьому світі”…Ці гасла ми нерідко чуємо з уст своїх друзів і знайомих… Але ось, що дивно, люди нічого не роблять для того, щоб перетворити свої мрії в реальність… Виходить, правильно казав Пушкін, що ми ліниві і нелюбознательны…
У нас є зачатки доброго, хорошого, світлого. Кожен з нас може освітити світ. Але ми гасимо в собі все сильне і гарне в силу власних забобонів і ліниво.
Одного разу, я відкрила вікно і побачила на козырке, який знаходиться над парадними, квітковий горщик з трояндою, красивою, ніжною, світлою… Було 20 градусів морозу, а квітка виглядав живим і соковитим…Так він простояв, точніше пролежав на козирку всю зиму. Просто хтось викинув її з вікна, і він замерз. Тому й здавалося, що він живий…
Невже ми справді такі плоскі й сірі? Невже немає в нас більше життя і любові? Чому ми викидаємо з вікна найкраще, що у нас є, як ця квітка? Чому самі губимо в собі… все красиве. – Така наша природа… Напевно, світ єдиний (наскільки це можливо) цим…Ми губимо і створюємо… Але, на жаль, робимо менше, ніж губимо… Тому і наша дисгармонія. І щоб прийти до гармонії світу, ми повинні берегти в собі все чисте і красиве… І, можливо, нас врятує саме те, що у нас в душі…
Але поки в світі є слова “екстремізм”, “тероризм”, “насильство”, “війна”. і немає у нас в душі слів “гуманізм”, “толерантність”, “любов”, “милосердя”, “повага”,не буде у нас ні щастя, ні краси, ні тепла, яке так потрібно кожному. Адже кожна людина хоче тепла і краси…
Тепло допомагає вижити людині, допомагає йому зрозуміти, що він комусь потрібен (а людині просто необхідно це знати). Краса, якої так не вистачає світу – єдине, що є в природі…Краса – це мовчання гір, шум водоспаду, шелест листя; позитивний, добрий початок… Краса – це коли мати-вдова має двох дітей і при цьому допомагає всім сусідок-стареньким, не падаючи духом і не ропща на Бога. Краса – це коли підліток говорить “ні” наркотикам і “так”- освіті. Це духовна краса. Коли ти вільний і знаєш, що тобі потрібно і як це реалізувати, узгоджуючи з життями інших людей…
Ст. Гюго сказав: “Ніяка зовнішня чарівність не може бути повною, якщо вона не оживлена внутрішньою красою. Краса душі розвивається подібно до таємничого світу за тілесну красу.”
Краса – наше все. І немає і не повинно бути нічого крім неї. Вона одна существовует. Але вона зникає. І щоб вона врятувала нас, ми повинні берегти її як зіницю ока у найпотаємнішому куточку свого серця.
“Всяка мрія врешті-решт втілюється: є волога для всякого жаждующего; є любов для всякого серця”,- сказав Р. Флобер. І якщо хоч хтось вірить у красу, значить вона є і буде до тих пір поки останнє чисте серце не згасне…