Історичне і філософське звучання байки Крилова “Вовк на псарні”

Коли ми читаємо байки Івана Андрійовича Крилова, то не завжди можемо визначити, які конкретні життєві події послужили приводом до їх написання. І в цьому немає нічого дивного: адже з часу їх утворення пройшло вже близько двохсот років. При цьому багато рядки з його байок, що стали фактично народними прислів’ями та приказками, знайомі всім з дитячих років. Так, всі пам’ятають вислів “А Васька слухає, та їсть” байки “Кіт і Кухар”. Приводом до створення цієї байки послужили події Вітчизняної війни 1812 року. Почалася війна з переходу військ Наполеона через Німан. Російський імператор Олександр Перший, сподіваючись запобігти розвиток військових дій, направив французькому імператору листа, в якому, подібно Кухареві з криловській байки, намагався присоромити наступаючого ворога. У листі, зокрема, говорилося: “…Якщо Ви згодні вивести свої війська з російських володінь, то я залишу без уваги все, що сталося, і угода між нами буде можливо. В іншому випадку я буду змушений відбивати напад, яке нічим не було викликано з мого боку. Ваша Величність ще маєте можливість позбавити людство від лиха нової війни”. Однак, як і у Кухаря з Котом, умовляння результату не дали: Наполеон продовжував рухатися в глиб Росії. Мораль байки “Кіт і Кухар” недвозначно радить нерішучому

Російському імператору перейти до активного опору:

А я б кухареві іншого Велів на стінці зарубати:

Щоб там промов не витрачати по-пустому,

Де потрібно використати владу…

Переможні битви Вітчизняної війни 1812 року стали приводом для написання Криловим байки “Вовк на псарні”. Вона носить інший характер, ніж “Кіт і Кухар”. Байка в алегоричній формі розповідає про те, як безславно закінчився похід Наполеона на Росію. Зображений під личиною хижого вовка загарбник не на того, як з’ясувалося, напав:

Вовк вночі, думаючи залізти в кошару,

Потрапив на псарню.

Справи вовка виявилися зовсім кепські:

Мій Вовк сидить, притулившись у кут задом,

Клацаючи Зубами і ощетиня вовна,

Очима, здається, хотів би всіх він з’їсти…

Майстерність байкаря в цих рядках проявляється в тому, що алегорія прихована за реальною картинкою: ми бачимо самого справжнього вовка, загнаного, так сказати, в кут.

Далі мова в байці йде про те, що невдаха хижак вирішив домовитися зі своїми переможцями:

Друзі! До чого весь цей шум?

Я ваш старовинний сват і кум.

Прийшов миритися до вас, зовсім не заради сварки, Забудемо минуле, уставим загальний лад.

Але й правда, і сила на стороні Ловецького, під образом якого байкар увазі великого полководця Михайла Іларіоновича Кутузова. Головнокомандувач російськими військами відмовився вести переговори, поки армія загарбників знаходиться на російській території, обґрунтувавши свою позицію тим, що “така теперішній настрій мого народу”. А герой байки більш конкретно пояснює, які умови потрібні для закінчення війни:

А тому звичай мій:

З вовками інакше не зробити світової,

Як знявши шкуру з них геть.

Байка Крилова “Вовк на псарні”, як і інші його твори, присвячені подіям Вітчизняної війни 1812 року, принесли автору всенародну славу і любов. Поет Костянтин Миколайович Батюшков повідомляв у листі своєму другові, що байки Крилова в діючій армії “всі читають напам’ять”. А в наш час вони оживляють у свідомості читачів події давно минулих днів.

Роздрукувати
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: