Громадянське суспільство в широкому значенні – це автономна і безпосередньо не залежить від держави сфера суспільних відносин.
Громадянське суспільство в справжньому і більш вузькому розумінні являє собою цивілізоване стан суспільства, характерною рисою якого є рівноправність особистості, спільноти громадян і держави.
Громадянське суспільство формують три початку: індивідуальне, колективне і державне. Силою, зв’язуючої особистість і суспільство, є держава. Останнім виділяється на певному етапі розвитку суспільства й об’єднує його членів у громадянське співтовариство, законодавчо закріплюючи його структурні елементи: господарські, економічні, сімейні, культурні, правові та інші відносини з участю громадян.
Становленню і розвитку громадянського суспільства сприяють три фактори: правовий характер держави, культурний стан суспільства і перетворення підданих держави у вільних громадян.
Основною перешкодою до розвитку громадянського суспільства є домінування держави над суспільством. Першість держави, його верховенство по відношенню до особистості веде до підпорядкування і руйнування громадянського суспільства. Домінування держави проявляється у скороченні публічної сфери, громадських ініціатив та збільшення обов’язків індивіда перед державою шкоди правам і свободам громадян.
В умовах демократії громадянське суспільство домагається децентралізації державної влади за рахунок передачі частини владних повноважень органам самоврядування і прагне здійснювати безконфліктне взаємодія з державою. У своєму розвитку громадянське суспільство впливає на формування і закріплення демократичних інститутів державної влади, сприяє реалізації інституту прав людини, сформує відкриті політичні системи.
Держава покликана обслуговувати громадянське суспільство, служити його інтересам. Повноваження держави у громадянському суспільстві зводяться до мінімуму.
Сучасне громадянське суспільство невіддільне від правової держави, точно так само як правова держава невіддільне від громадянського суспільства. Громадянське суспільство виступає зворотною стороною правової держави, вони не існують одне без одного. Формування громадянського суспільства являє собою необхідну умову переходу до правової державності, так само як правову державу є чинником, що сприяє перетворенню суспільства у громадянське ціле. Ігнорування цієї закономірності проявляється у спробах посттоталітарних держав перейти до правової державності до створення громадянського суспільства. Проте такий перехід не може бути здійснено в короткий термін, оскільки форсування цього процесу веде до руйнівних економічних і соціально-політичних наслідків.
Правовою державою вважається держава, в якій панує право. Правова держава побудоване на правових засадах:
- по-перше, у всіх сферах суспільного життя визнавши вимоги та здійснює права; по-друге, обмежує свою діяльність у відповідності з правовими настановами.
Основними ознаками правової держави є: верховенство правового закону, реальність прав і свобод громадян, організація і функціонування державної влади на основі принципу поділу влади.
Зазначеним ознакам відповідають три складові: власне правовий (нормативний) компонент, індивідуально-правовий (компонент прав і свобод громадян) і організаційно-правовий (інституціональний) компонент. Правовий компонент теорії і практики правової держави містить таке праворозуміння, для якого характерно розрізнення права і закону і створення на основі цього праворозуміння правових законів.