Горе рибак і рибалка

Вже за давньою сімейною традицією ми з молодшою сестричкою кожне літо проводимо в селі. Мама вважає, що це корисно для нашого здоров’я. А я думаю, що бабуся нудьгує без нас, тому ми неодмінно повинні її відвідувати.

У село я їжджу із задоволенням. Тут я волю можу віддатися своєму улюбленому заняттю, так як зовсім недалеко від нашого будинку розкинулося невелике, гарний ставок. Він давно заріс тіною, затягнувся очеретом, але я цілими днями просиджую тут, тому що у ставку водяться окуньки і карасики. Моє захоплення риболовлею почалося раптово. На день народження тато подарував мені чудову вудку. Я довго дивився на її довгу ручку, грузила і різнобарвний поплавок, а потім зрозумів, що в цей момент у мене народився рибак. А вже після першої проби вудки прокинувся і мисливський азарт.

Удача не любить тих, хто ніжиться в ліжку. На риболовлю треба підніматися до зорі. Тож коли сестра почала напрошуватися зі мною, я довго відмовлявся і говорив їй, що так рано вона не встане. Потім доводив, що риболовля – це виключно чоловіча справа, і жінки тільки заважають поруч. Але вона так жалібно просила, що врешті-решт довелося здатися.

Встали ми з зорею, пішли на ставок. Я розклав снасті, підправив грузила, надів приманку і закинув вудку. А сестрі, щоб не сумувала, знайшов довгу палицю, примотав волосінь і надів снасті. А потім і кажу їй: “Ти своєю дергалкой обережніше розмахуй! Краще спостерігай, як фахівець працює”. Просиділи ми з півгодини, а поверхню ставка всі гладка, навіть брижі не йде. Тільки комарі набридли, пищать над вухом і так і норовлять вкусити.

І тут…Мій поплавець затремтів і почав ніби танцювати. Я весь напружився. Виждав момент, щоб підсікти. Смикнув, але не розрахував сили. Волосінь описала велике коло в повітрі, а йоржик плюхнувся назад у воду.

Прикро, а тут ще й сестра хихикає: “Теж мені, спеціаліст”. І раптом як закричить:”Клює!” І яке ж було моє здивування, коли блискучий лускою окунек опинився в її руках. Тільки вона його сама з гачка знімати злякалася. Я швиденько поклав рибку в сітку і сказав: “Тихо! Зараз почнеться клювання”.

І вгадав. Ось і моя волосінь побігла у воду, тягнучи за собою поплавок. Я смикнув, і витягнув чудесного йоржа. Смикав я в цей день багато, захоплений негласним змаганням, я розраховував на рибку побільше, а замість риби все витягав водорості та чіпляв гачок за корчі. Найцікавіше, що фахівцем виявилася сестра, вона виловила на три рибки більше. Але образи немає. Класний був деньок.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: