У грудні січні 1956 і 1957 років у газеті “Правда” було надруковано твір радянського письменника Михайла Олександровича Шолохова “Доля людини” про великих випробуваннях і великої незламності радянських людей у тяжкі роки війни.
Передісторія
Основа оповідання – доля країни, доля людини, тема Великої Вітчизняної війни і характер простого російського солдата.
Відразу після публікації Шолохову нескінченним потоком пішли листи від радянських читачів. Від тих, хто пережив фашистський полон, від рідних загиблих солдатів. Писали усі: робітники, колгоспники, лікарі, вчителі, вчені. Писали не тільки прості люди, але й імениті письменники, і вітчизняні, і зарубіжні, серед яких були Борис Польовий, Микола Задорнов, Хемінгуей, Ремарк та інші.
Екранізація книги
Розповідь придбав світову популярність, а в 1959 році був екранізований режисером Сергієм Бондарчуком. Він же зіграв і головну роль в кінокартині.
Бондарчук вважав, що на екрані все повинно бути показано так само просто і суворо, яка сама життя, через розуміння героя, адже найголовніше в цій історії – характер російської людини, його велике серце, не ожесточившееся після випробувань, що були покладені на нього.
Книга “Доля людини” перевидавалася багато разів. І в нашій країні, і за кордоном. Ця драматична історія знайшла у всіх людських серцях гарячий відгук. “Доля людини”, за словами зарубіжних читачів, – чудова, трагічна, сумна історія. Дуже добра і світла, несамовита, викликає сльози і дарує радість від того, що два осиротілих людини знайшли щастя, знайшли один одного.
Італійський режисер Росселліні дав про фільм такий відгук: “”Доля людини” – це найсильніше, саме велике, що було знято про війну”.
З чого все почалося
В основу сюжету лягли реальні події.
Одного разу, навесні 1946 року, зустрілися на дорозі, біля переправи, дві людини. І як буває при зустрічі незнайомих людей, розговорилися.
Гіркої сповіді перехожого слухав випадковий слухач, Шолохов. Доля людини, що пережила страшні удари війни, але не ожесточившегося, дуже зворушила письменника. Він був вражений.
Довго носив у собі цю історію Шолохов. Доля людини, все втратив в роки війни і знову здобув маленьке щастя, не виходила у нього з голови.
Минуло 10 років після зустрічі. Всього за сім днів Шолохов написав розповідь “Доля людини”, герої якого – простий радянський солдат і хлопчик-сирота Іванко.
Перехожий, оповівши письменнику свою історію, став прототипом основного персонажа розповіді – Андрія Соколова. У ньому Михайло Шолохов вивів головні властивості справжнього російського характеру: стійкість, терпіння, скромність, почуття людської гідності, любов до Батьківщини.
Автор показує характер людини у всіх прояви життя – як сім’янина, як працівника, як воїна і переможця.
Короткий зміст
Важка історія країни знайшла і в житті головного героя свій відгук. Доля людини, Андрія Соколова, простого трудівника, повторює основні віхи подій тих років – громадянська війна, голодні двадцяті роки, робота батрака на Кубані. Ось він повернувся у рідний Воронеж, здобув професію слюсаря і пішов на завод. Одружився з чудовою дівчині, народилися діти. У нього просте життя і просте щастя: дім, сім’я, робота.
Але грянула Велика Вітчизняна війна, і Андрій Соколов пішов на фронт, битися за Батьківщину, як і багато мільйонів радянських чоловіків. У перші ж місяці війни потрапив у фашистський полон. У полоні його мужність вразило німецького офіцера, коменданта табору, і Андрій уникає розстрілу. А незабаром здійснює втечу. Повернувшись до своїх, знову йде на фронт.
Але його героїзм проявляється не тільки в зіткненні з ворогом. Не менш серйозним випробуванням стає для Андрія втрата близьких людей і рідної домівки, його самотність.
У короткому фронтовому відпустку в рідне місто він дізнається, що його кохана родина: дружина Ірина і обидві доньки – загинула під час бомбардування.
На місці з любов’ю побудованого будиночка зяє воронка від німецької авіабомби. Вражений, спустошений, Андрій повертається на фронт. Залишилася одна тільки радість – син Анатолій, молодий офіцер, він живий і воює проти фашистів. Але радісний День Перемоги над фашистською Німеччиною затьмарений звісткою про загибель сина.
Після демобілізації Андрій Соколов не зміг повернутися в своє місто, де все нагадувало їй про загиблу сім’ю. Працював шофером і одного разу в Урюпінську, біля чайної, зустрів безпритульного – маленького хлопчика-сироту Ваню. Мама Вані загинула, батько пропав без вісті.
Одна доля – багато долі
Жорстока війна не змогла відібрати у героя розповіді його головних якостей – доброти, довірливості до людей, дбайливості, чуйності, справедливості.
Неприкаяність замурзаного хлопчиська знайшла в серці Андрія Соколова пронизливий відгук. Доля людини, доля дитини, що втратив дитинство, примусила його зважитись на обман і сказати хлопцю, що він його батько. Відчайдушна радість Вані, що нарешті-то “рідненький папка” знайшов його, дала Соколову новий сенс життя, радість і любов.
Жити, ні про кого не дбаючи, було для Андрія безглуздо, і вся його життя тепер зосередилася на дитині. Більше ніякі неприємності не могли затьмарити його душу, тому що йому було для кого жити.
Типові риси героя
Незважаючи на те, що життя Андрія Соколова сповнена жахливих потрясінь, він каже, що вона була звичайна і йому дісталося не більше, ніж іншим.
В оповіданні Шолохова життя Андрія Соколова – типова в ті роки для країни доля людини. Герої війни поверталися з фронту додому і знаходили жахливу руїну в коханих, рідних місцях. Але треба було продовжувати жити, будувати, зміцнювати так важко здобуту Перемогу.
Сильний характер Андрія Соколова точно відображений у його роздумах про себе: “На те ти і чоловік, на те ти і солдатів, щоб все витерпіти, все знести, якщо до цього потреба покликала”. Його героїзм природний, і скромність, мужність і самовідданість не зникли після перенесених страждань, а тільки зміцнилися в характері.
Червоною ниткою у творі пролягає ідея про ту незвичайно величезною ціною, якій дісталася Перемога, неймовірних жертв і особистих втрат, трагічних потрясінь і нестатках.
Невелике, але надзвичайно ємне твір сконцентрувало в собі трагедію усього радянського народу, испившего військових смутку до краю, але зберіг свої найвищі душевні якості і захистив у непосильній поєдинку з ворогом свободу своєї Батьківщини.
Кожен відгук про “Долю людини” говорить про те, що Шолохов – великий творець. Книгу можна читати без сліз. Це твір про життя, в якому полягає глибокий зміст, кажуть читачі.