“Досвід” твір

Роздум на тему “Досвід та помилки” завжди актуально – в будь-якому віці, в будь-якій державі з будь-ментальної орієнтацією. Однак всяке подібне роздум неодмінно буде здійснюватися на своєму рівні.

Наприклад, для маленької дитини на його рівні відбувається розуміння правомірних або неправомірних речей. Якщо розглянути типову приблизну ситуацію, то можна зробити певні висновки. Наприклад, мама посилає чотирирічного сина в город, щоб той зірвав морква, син повертається, але приносить буряк. Вона починає йому щось докірливо говорити, хлопчик відчуває дискомфорт від того, що “приніс не те, що просили”, замикається в собі і якимось шостим чуттям розуміє, що припустився помилки, але допустив він її не зі своєї витівки або шкідливості.

Незалежно від того, скільки людині років, він буде однаково ставитися до своїх помилок – будь то йому чотири роки або сорок років, тобто з однаковою мірою відповідальності. Він однаково буде переживати за своїх помилок, і чим більше він буде помилятися, тим швидше прийде до нього необхідний досвід в тій чи іншій сфері його діяльності.

Цілком може трапитися так, що людина у своєму житті неодноразово допускає одні і ті ж помилки, як би наступає на одні і ті ж граблі, які, до речі, дуже боляче б’ють по голові. Звідси виникає почуття незадоволеності від того, що робиш, а також нарікання: “Ну чому це сталося зі мною? Чому я не зміг зробити інакше, адже я це вже тисячу разів робив? І т. п.” Причин багато, одна з яких – особлива риса характеру, коли людина поспішає жити і робить все швидко в силу якихось обставин. Іншими словами, хоче, як краще, а виходить все навпаки. Так приблизно вів себе герой Ст. Шукшина Чудик (“Чому ж я такий є?”)

Досвід, яким би гірким і сумним він не був, привносить у розвиток особистості нові витки. Так, залишається в глибині душі осад від того, що зробив щось неправильно або нераціонально, проте наступного разу, коли трапиться схожа ситуація, можна вже буде підстрахуватися і запобігти схожу помилку.

Тому хочеться порадити: не варто боятися своїх помилок, краще посміхнутися і жити далі…до нового промаху.

Помилки – це частина нашого життя. Людина вчиться на своїх або чужих помилках. Говорити, що робити помилки – погано, не можна, адже не помиляється лише той чоловік, який нічого не робить. Наш досвід складається практично з безліч помилок у житті. Але погодьтеся, деякі наші промахи приносили велике задоволення, але, тим не менш, в розумі ми розуміємо, що щось у цьому світі можна робити, а що – то можна. Часом, найбільша помилка в житті призводить до незвичайним наслідків, раптом людина може усвідомити, що цей промах жахливо малий, і він даремно убивался з-за нього.

З дитинства нас батьки навчають що можна робити і що не можна і ми вбираємо ці слова як губка не розуміючи, а чому саме не можна заступити за межу заборони. Подорослішавши, можна зрозуміти слова своїх мама і тато, а можливо, навіть і спростувати їх побоювання. Деколи переступивши через межу табу ти перестаєш боятися того, чого побоюються багато людей, можливо це був перший крок на шляху до щастя. Вже такий перехід дає досвід людині, для нього відкриті великі горизонти. Накопичення досвіду абсолютно не залежить від віку, навіть доросла людина може бути дурним і недосвідченим, а дитина у багато разів молодше його мати багатий досвід. Досвід є у всьому, у всіх людських сферах діяльності.

Кожну хвилину людина набирається досвіду або удосконалює його. Чим активніше людина за життя, тим більше досвіду закладено в ньому. Корисно бути допитливим, адже ти відкриваєш для себе ті джерела, які недоступні іншим і розумієш, чому певна дія йде по одному шляху розвитку. Досвід і помилки тісно пов’язані один з одним, без одного немає і другого.

Обпікаючись люди теж набираються досвіду. Так що не варто боятися оступитися, краще боятися, не зрозуміти, чому ти оступився, щоб не наступити на одні і ті ж граблі знову.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: