Після закордонних походів в Росію стали проникати і пускати коріння західні ідеї лібералізму. Для їх втілення серед прогресивної частини офіцерського корпусу почали з’являтися таємні політичні товариства. Найбільш знамениті з них – Союз Порятунку, Союз Благоденства, Північне і Південне товариства декабристів. Одним з основних завдань цих організацій було скасування кріпосного права, проведення реформ в європейському дусі.
Не чужі ці ідеї виявилися близькому до ліберальним верствам А. С. Грибоєдова: в його комедії “Горі від розуму” Чацький, головний герой, з’явився виразником волі більшої частини прогресивного дворянства.
Один з основних пунктів програми Чацького – необхідність служіння Вітчизні. Саме служіння, а не прислуговування старшому по чину, як це робить Молчалін.
Але головний герой комедії, подібно до багатьох декабристів, не знаходить для себе підходящого заняття. “Служити б рад, прислуживаться тошно”, – говорить Чацький, якоюсь мірою погоджуючись з висловом Рилєєва про те, що можуть служити “одні негідники”.
Близькість грибоєдовського героя і декабристів видно і у відношенні до кріпосного права – якщо вільнодумці ратували за його скасування, то Чацький виступає із засудженням тих його збочених форм, які існували в Росії; він ніколи не зможе перебувати в одній кімнаті з тим,
… який для затій
На кріпосній
Балет зігнав у багатьох фраках
Від матерів, батьків отторженных дітей?!
Сам занурений розумом в Зефіру і Амурах…
Важко переносить Чацький і схиляння перед іноземним – в заключному монолозі третьої дії звучить протест перетворення Росії у французьку провінцію; підносяться моральні сили російського народу:
… розумний, бадьорий наш народ…
Тут же звучить заклик до повернення до великої національної культури, до давніх традицій. Спроба ж перекласти на рідну мову слово “мадемуазель” забезпечує ораторську підтримку ідеї Шишкова, яку схвалювали і декабристи.
Ще одне питання, на якому сходяться в думках Чацький і члени таємних політичних товариств, – освіта. Домашня освіта не приймається ніким з них, але якщо декабристи протегували університетам, то Чацький з цього приводу нічого не говорить, але, мабуть, симпатизує їм. Схожість виявляється і в мові – ні для Чацького, ні для декабристів немає чітких відмінностей між листом і усними висловлюваннями; їх монологи ретельно підготовлені (навряд чи Чацький експромтом вимовляє свої натхненні промови), широко використовуються ораторські прийоми.
Слова Чацького так і випромінюють силу, пристрасть, пройняті патріотичним пафосом – адже він їх вистраждав, переконався в їх істині і тепер, подібно декабристів, використовує ці монологи в якості зброї проти наскрізь прогнилого світу Фамусовых, Хлестовых і Мовчазних.
Не можна не вказати на поведінку грибоєдовського героя: розлогі промови виголошуються не для опонентів: головним чином вони розраховані на глядача – така особливість більшої частини драматичних творів.
Необхідно відзначити і те, що Чацький не самотній:
… Тепер нехай з нас один…
Взяти хоча б двоюрідного брата Скалозуба – можна встановити деяку зв’язок: і він, і Чацький, і багато декабристи після закордонних походів залишили службу, займалися самоосвітою (Чацький їздив для цього за кордон).
У побуті головний герой, подібно декабристів, не танцює, не підходить до столів, покритим зеленим сукном, і взагалі не витрачає час на світські забави.
Не випадковий і вибір Грибоєдовим прізвища для свого героя – вона співзвучна із прізвищем одного з найвидатніших людей першої половини XIX століття, П. Я. Чаадаєва. Подібно до Чацкому, він був близький до декабристським колам, поділяючи багато ідей, але остаточно довести його членство в якому-небудь з таємних товариств не вдалося і досі…
Як не можна до речі доводиться тут оцінка Чацького Герценом: “Образ Чацького, мабуть, пішов у свою іронію, надзвичайно зворушливий від обурення і повний мрійливих ідеалів, з’являється в останній момент царювання Олександра I, напередодні повстання на Сенатській площі. Це – декабрист”…