Батьківські руки

Батьківські руки сильні, міцні. Я пам’ятаю, як в дитинстві вони підкидали мене високо до стелі, майже до люстри, підсадили мене на свої могутні плечі. А як приємно було разом з татом ліпити фігурки з гіпсу і розфарбувати їх фарбами!

Я пам’ятаю, як ми з татом майстрували для моєї молодшої сестрички стільчик. Папа вчить, як поставити, утримувати і забивати гвоздик, як пензликом покривати стільчик лаком. Я в усьому допомагаю татові, він вчить мене чоловічій роботі, і тепер ми самі клеїмо шпалери, і я, як і тато, акуратно розгладжую їх, а мама хвалить нас, що шпалери – без єдиної плямочки і зморшки. До суто чоловічим справах ми з татом відносимо вміння копати землю на дачі. Бачу татові руки: він показує, як тримати держак лопати, на яку глибину копати, як обрубувати глибокі корені трави. Так приємно милуватися землею без бур’янів – ще приємніше тому, що це наша з татом робота!

Коли ми з татом виносили з квартири важкі килими і вибивали з них пил у дворі. Трудомістка справа! Але тепер я сам впораюся з цією роботою, адже я, як і тато, – чоловік! Це татусеві золоті руки навчили мене лагодити праска, електропроводку і багато іншого, що належить до чоловічих занять, мамі і без цього вистачає жіночих справ. І яке задоволення для всієї нашої сім’ї доставляють виїзди за місто в ліс, на дачу, коли ми з татом чаклуємо над вогнищем, а потім усі разом з апетитом з’їдаємо смачні шашлики!

У нашій родині праця кожного важливий, тому у нас дружна сім’я і всі нас поважають. Це татусеві умілі руки навчили мене акуратності, пунктуальності і точності в будь-якій справі – маленькому або великому, неважливо.

Будь-яку роботу, на думку папи, потрібно виконувати на відмінно. І не буває легкої роботи – до будь-якої справи потрібно ставитися уважно і відповідально.

В моральному і фізичному розвитку людини величезну роль відіграє приклад батька. Мені в цьому сенсі пощастило. Адже мій тато – чудова людина: розумний, добрий, турботливий. А ще у нього золоті руки – що завгодно може змайструвати.

Мій тато ніколи не сидить без діла, робота в його руках так і горить. Він сам зробив мені письмовий стіл, зручний і красивий, за яким я тепер роблю домашні завдання. Взяв старі дошки, збив їх, покрив фарбою і лаком, ще й різьбленням прикрасив.

Вийшло просто чудово! Такого і в магазині не знайдеш. А разом ми змайстрували книжкові полиці.

Якщо в будинку щось поламалося – можна не турбуватися: батько все полагодить. Засукавши рукави сорочки, оголивши свої сильні м’язисті руки, і береться за роботу.

А ще він у нас чудово готує. І може зварити борщ, і вареники зробити. А такої смачної юшки, яку готує тато, не виходить навіть у мами. Батько говорить, що справжній чоловік повинен вміти все. Тому він і мене привчає до праці. Візьметься варити юшку – мене обов’язково посадить картоплю чистити.

Тато – справжній кухар. Ніж у його руці рухається швидко-швидко, овочі лягають дрібними шматочками. Дивлюся я іноді на татові руки і дивуюся: у нього сильні пальці, а долоні грубі й шорсткі, але скільки всього прекрасного і корисного можуть зробити ці руки. Буває, правда, і навпаки. Коли ми з сестрою в чомусь завинили, батько може шльопнути нас злегка. Але ми не ображаємося, тому що знаємо – це справедливо.

У мого батька справді золоті руки. Напевно, тому, що у нього золоте серце.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: