Бабуся Лермонтова, виховала російського поета Михайла Юрійовича Лермонтова

План

  • Невдале заміжжя
  • Дочка Марія – мати М. Ю. Лермонтова
  • Догляд батька Лермонтова з дому
  • Взаємовідносини з онуком Михайлом Лермонтовим
  • Останні роки життя Єлизавети Арсеньєвої

Бабусю Лермонтова звали Єлизавета Олексіївна. Уроджена Столипіна перенесла багато випробувань у житті. Всі удари долі знайшли відображення у владному і твердому характері жінки. Крім того бабуся Лермонтова успадкувала гордість, рішучість і сміливість від роду Столыпиных.

Прізвище бабусі Лермонтова — Арсеньєва — належить її чоловікові, Михайлу Васильовичу Арсеньєву. Її чоловік був поручиком гвардії. Після весілля жінка вміло взялася за господарство в маєтку Тархани в Пензенській губернії, купленому її чоловіком. Хазяйські якості дозволили їй в майбутньому створити пристойний стан для своєї сім’ї.

Невдале заміжжя

Однак заміжжя Єлизавети Олексіївни виявилося не дуже вдалим. Михайло Васильович дуже відрізнявся від своєї приземленою дружини. До того ж після народження дочки Марії у Лізи з’явилися серйозні проблеми зі здоров’ям. Чоловік став змінювати їй з сусідкою-поміщицею.

Потім жінці довелося пережити не тільки невірність, але і самогубство свого чоловіка. Напередодні прийняття рішення піти з життя Михайло Васильович дізнався про повернення чоловіка своєї коханки з діючої армії. Крім того відбулася чергова сварка з дружиною. 1 січня 1810 року він отруївся.

Дочка Марія – мати М. Ю. Лермонтова

Після смерті чоловіка сенсом життя Арсеньєвої стала дочка Маша. Але у 17 років дівчина закохалася й вийшла заміж за Юрія Петровича Лермонтова. Коханий Маші був знатного роду, однак, на жаль матері Маші, Юрій Лермонтов був зовсім не багатий.

Таким чином, кошти молодої сім’ї належали в основному Маше Арсеньєвої. Але, так як спадщину свого чоловіка Єлизавета Олексіївна оформила на себе, вона мала можливість управляти дочкою з допомогою загроз залишити її і її чоловіка без засобів до існування. Жила молода сім’я в будинку матері Маші.

У 1814 році Маша народила сина – майбутнього поета Михайла Юрійовича Лермонтова. У сім’ї батьків поета не все було гладко. Єлизавета Арсеньєва втручалася в усі сімейні справи. До цього часу яскраво проявився конфлікт чоловіка Марії з її матір’ю. Цей факт або болючість Марії вплинули на охолодження чоловіка до неї, але існують свідчення про те, що у Юрія були зв’язки на стороні. Молода жінка серйозно переживала з цього приводу, що погіршило її і без того хворобливий стан. Незалежно від ставлення чоловіка до неї, Марія гаряче любила чоловіка до кінця днів. У 22 роки мати Михайла Лермонтова померла від сухот.

Догляд батька Лермонтова з дому

Після смерті дочки бабуся Михайла Лермонтова присвятила своє життя онуку. Сварки між Єлизаветою Олексіївною та її зятем тривали. Незабаром вона вигнала Юрія з дому, не дозволивши йому виховувати власну дитину. Якби зять пішов тещі наперекір, вона залишила б його і онука без грошей і забезпечила б їм жебрацьке існування. Погрожуючи Юрію позбавленням спадщини власного онука, владна жінка домоглася свого і стала займатися вихованням Михайла одна. Безумовно, відносини в родині мали істотний вплив на формування характеру російського поета, а також ця ситуація знайшла відображення в його творчості. Хлопчик, незважаючи на конфлікти бабусі з батьком, любив їх обох. У 1830 році Лермонтов мало не пішов до батька, але любов бабусі зупинила його. Після смерті Юрія Лермонтова в 1831 році Михайло і його бабуся стали один для одного найближчими на світі людьми.

Взаємовідносини з онуком Михайлом Лермонтовим

Лермонтов доставляв чимало клопоту як Єлизаветі Олексіївні, так і своїм вчителям. Він, хоч і був дуже розумний, розпещеним хлопчиком ріс. Бабуся, воспитывавшая Лермонтова, безмірно любила Михайла, не шкодуючи на його виховання і освіту ні сил, ні коштів. Сам Мішель, як вона його називала, також душі не чув у своїй бабусі. Щоб дати хорошу освіту онукові, Арсеньєва навіть переїхала з ним до Москви. Коли Лермонтов вступив в юнкерскую школу, бабуся і в Петербурзі була поруч з улюбленим онуком. Вони зовсім не могли довго перебувати один без одного.

Єлизавета Арсеньєва завжди була прихильником літературної творчості Лермонтова: «Вірші твої я більше десяти разів читала», — писала бабуся поета в 1835 році. До того ж Лермонтов завжди міг сміливо покластися на неї у видавничих та інших книжкових справах.

У 1837 році Лермонтова за його поезію повинна була чекати каторга. Але бабуся Лермонтова домоглася через впливових родичів більш м’якого покарання – заслання на Кавказ. Потім вона клопотала за онука перед великим князем Михайлом Павловичем. Єлизавета Олексіївна домоглася того, щоб Лермонтова перевели в Гродненський полк. Потім вона розмовляла з Бенкендорфом, шефом жандармів, про ще одному перекладі онука – в Гусарський полк. Тут у 1838 році Лермонтов знову піддано покаранню за свій характер. Він з’явився на парад заради жарту з надто короткою шаблею, і його відправили на гауптвахту. Однак, завдяки прохань та благань бабусі офіцера, Лермонтова випустили. В 1840 році, під час слідства у справі про дуелі з Барантом, Єлизавета Олексіївна знову полегшила життя знаходиться під вартою онукові тим, що домоглася дозволу пускати до Лермонтову родичів. Під час другої посилання Михайла на Кавказ, у 1841 році, бабуся також намагалася добитися помилування для онука. Їй навіть вдалося влаштувати відпустку Лермонтова з Кавказу в Петербург. Але на зустріч з Михайлом бабуся російського поета приїхати з Тархан не змогла з-за весняних доріг, про що потім гірко шкодувала, адже незабаром Лермонтова вбили на дуелі.

Останні роки життя Єлизавети Арсеньєвої

Зі смертю внука життя Єлизавети Арсеньєвої позбулася всякого сенсу. Сил надавали тільки останні клопоти про онука: вона домагалася дозволу перепоховати Михайла Лермонтова в Тарханах. Після цього у жінки віднялися ноги, вона, повністю паралізована, протягом ще чотирьох років могла тільки оплакувати негаразди, що випали на її частку. Померла Єлизавета Олексіївна Арсеньєва у 1845 році.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам