План
Історія створення
Починаючи аналіз вірша «Вітрило» Лермонтова неможливо не звернутися до історії його створення. Цей вірш було написано юним сімнадцятирічним поетом в 1832 році. У цей складний період Лермонтову доводиться покинути Москву і перервати навчальну діяльність в університеті. Прийнявши таке складне для себе рішення, поет вирушає до Петербурга, де залишається наодинці зі своїми думками і почуттями. Там в холодному Петербурзі, гуляючи по берегах Фінської затоки, юний Михайло і створює свій безсмертний твір. Перший варіант написаного твору поет висилає в листі до М. Лопухіної. У ранньому варіанті вірш «Парус» починалося словами: «Біліє парус віддалений». Згодом Лермонтов переробив першу сходинку, запозичивши відоме багатьом початок твору з поеми, написаної А. А. Бестужевим-Марлинским «Андрій, князь Переяславський». «Парус» є одним з найбільших творів великого російського поета Михайла Юрійовича Лермонтова.
Про що цей твір?
Вірш «Парус» описує вид морської бурі і пливе по неспокійне море самотній вітрило. Тема самотності проноситься через всі ранню лірику юного поета. Саме з самотністю Лермонтов пов’язує свою свободу, що так для нього дорога.
Лермонтовський «Парус» асоціюється у кожного з нас і у самого поета не тільки з видом реального вітрила, але і з конкретною людиною, на частку якого випало чимало важких випробувань. Читаючи твір перед нами постає і морський пейзаж, і белеющий самотній вітрило, і сам самотній поет. Виникає в уяві розбурхане море, про яке розповідається в початку вірша, змінюється переживаннями самого Лермонтова, покинув Москву і відмовився від мрії стати філологом. Самотній парус, про який оповідає юний поет, не випадково обрано головною ідеєю твору, так як автор сам самотній у бурхливому світі людей.
Жанр твору
Вірш «Парус», у жанровому відношенні є свого роду ліричної новелою. Тут на тлі морського пейзажу і белеющего вітрила чітко проявляється філософський сенс в самоті поета, як вітрила намагається знайти свій берег. Пейзаж бурхливого моря уособлює повсякденну метушню в людському житті. У цьому постійному протягом життя і знаходиться юний Лермонтов з його глибоким внутрішнім світом.
У композиції вірш можна відчути не тільки зовнішнє поглиблення вітрила в морську стихію, але і внутрішньо переживання поета, у зв’язку з виниклими життєвими труднощами. Авторові хочеться вирватися з схопив його океану переживань, як вітрила знайти свою тиху гавань.
Головна ідея твору
«Парус» Лермонтова тематично наближений до переживань поета, який залишив свою мрію і свої рідні місця. Вірш насичений яскравими образами бурхливого моря і вітрила не його тлі. Простежується і поетична краса в підібраних словах, що характеризують не тільки море і самотній вітрило, але й внутрішній стан самого поета. Чіткою лінією проведена вся глибина переживань з якими бореться Лермонтов. Закоханість, залишена в Москві, не залишає автора в спокої. У теж час, читаючи твір, відчувається дивовижна зрілість, думкам притаманна юного поета.
Друге чотиривірш починається з набіг вітру, який підняв хвилі і парус. Здавалося б з попутним вітром можна подолати будь-які перешкоди і відправитися на великі відстані. Але «на жаль», з’являється раптово виникло відчуття зневіри і туги. З цим почуттям поет пов’язує втрачене щастя і мрію.
У третьому чотиривірш описується настала природна гармонія і морська тиша. Проглядає сонце, світліше стає блакить. Але юного поета це зовсім не радує, він відчуває страждання від розладу в душі і незлагодженість в житті.
Спосіб віршування, рими
Вірш написано в стилі чотиристопного ямба. Читаючи твори, простежується перехресна рифмовка, коли перша і третя сходинки в кожній з строф закінчуються на жіночу риму. У разі написання другої, а також четвертої рядків переважаємо чоловіча рима.
Посилюючи художню експресія, юний поет вдається до застосування повторів, анафору, інверсію і синтаксичний паралелізм. Так, анафора простежується: що шукає, що кинув. Лермонтов вдається і до використання уособлення: грають хвилі, вітер свище. Є у творі епітети, такі як, промінь сонця золотий, а також метафори, у рядках: струмінь світліше блакиті. Застосовується антитеза, у рядках: далекій країні – рідному краю.
Критикувати «Парус» Лермонтова практично неможливо. Так як вірш достовірно відображає всю глибинку переживань юного поета, тривожного жадає вічної бурі.