План
«От кажуть про нього, безбожник, а я вам покажу…вірші, які він мені вчора приніс», – так відгукнулася про вірші Лермонтова «Молитва» («У важку хвилину життя…») його бабуся, Е. А. Арсеньєва. Зрозуміло, ці слова звучали з гордістю, адже онука її і правда часто звинувачували у безбожництві і легковажному ставленні до життя. Але зовні легковажний, Лермонтов все ж був схильний до роздумів про сенс життя і духовного пошуку. Переконатися в цьому допоможе аналіз вірша Лермонтова «Молитва».
Історія створення
«Молитва» створюється Лермонтовим в 1839 р., вже в останній період його творчості. Приводом для написання послужила бесіда з М. А. Щербатової, за якою поет у той час доглядав. За спогадами сучасників, вона порадила йому молитись, коли у нього на серці туга, сказавши, що ніщо не допомагає так, як щира молитва до Бога. Лермонтов, очевидно, пішов її порадою. Складно сказати, чи легко було людині, привселюдно заявляє про своєму скептицизмі і безвір’ї, творця прекрасного «Демона» звернутися до Бога від чистого серця. Однак незабаром народжується «Молитва», яку можна назвати зразком найпрекраснішої християнської лірики. Вірш відразу ж отримало величезну популярність, і до цих пір вважається одним з найвідоміших у поетичній спадщині Лермонтова. А в 1855 р. його слова були покладені на музику композитором М. Глинкою, так виник романс.
Тема і ідея вірша
Опис вірша «Молитва» може виглядати наступним чином: в ньому зображується зіткнення ліричного героя з суворим і важким світом. Він переживає нелегкий період життя і знаходиться в сум’ятті. Вірш належить до філософської лірики, і вже з перших рядків у ньому визначається коло проблем:
«У важку хвилину життя
Тісниться ль в серце смуток»…
Дієслово «тулиться», використовуваний тут поетом, передає відчуття безвихідності, вузького простору, з якого не так-то легко вибратися. І відразу ж, у наступних двох рядках автор пропонує своє рішення:
«Одну молитву дивну
Повторюю я напам’ять»
Як бачимо, цим рішенням стає звернення до Бога, пошук у нього розради і захисту. Не згадується, яка саме молитва обрана ліричним героєм, та це й не так важливо – завдяки недомовленості кожен може уявити тут свої улюблені рядки. Важливіше інше – невимовна краса цієї молитви, і її Лермонтов описує в наступному чотиривірші.
«І дихає незрозуміла,
Свята принадність у них»
Повторення знайомих слів заспокоює, надає «благодатні сили», про що і йдеться в останніх чотирьох рядках:
«З душі як тягар скотиться,
Сумніви далеко —
І віриться, і плачеться,
І так легко, легко…»
Таким чином, перед нами постає картина духовних шукань і заспокоєння, знайденого в молитві. Душа очищається сльозами покаяння і поривом щирої віри, ось де, на думку поета, порятунок від сумнівів і бід. Лермонтов не кається, не перераховує свої гріхи і не просить заступництва. Ні, він знаходить спокій при повторенні найпростішою молитви, і цим, глибинним молитовним почуттям ділиться з читачем.
Можна сказати, що у вірші «Молитва» Лермонтов досягає своїх творчих висот і розкривається як зрілий письменник. Тут видно поворот до духовності і традиційним цінностям, і в той же час відхід від звичних ідей самотності, непонятости і демонізму. Надалі поет ще не раз звертається до теми релігії і народних джерел, що дозволяє говорити про цьому вірші саме як про ключовий момент у творчості, а не як про одноразове явище.
Художні засоби
У вірш Лермонтова «Молитва» аналіз художніх засобів має не менше значення для розуміння його ідеї, чим розгляд самого тексту. Якими ж прийомами користується автор?
Насамперед, відзначимо, що при невеликому обсязі вірша (три чотиривірші), в ньому велика кількість тропів. Це і епітети: «хвилина життя важка», «дивовижна молитва», «незрозуміла, свята принадність», «благодатна сила», і метафори: «дихає незрозуміла, свята принадність у них і порівняння «з душі як тягар скотиться». Всі вони служать одній меті: передати те піднесене, піднесений настрій, у якому знаходиться ліричний герой, висловити глибину його переживань і налаштувати самого читача на піднесений лад. Звернемо увагу на те, що багато слів належать до високого пласту лексики («тягар», «благодатна»), що вказує на релігійно-філософську спрямованість твору. Також Лермонтов використовує специфічну поетичну фонетику, використовуючи ассонансы. У вірші повторюється голосна «у» (13 повторень в першому чотиривірші): «У важку хвилину життя», «Одну молитву дивну», що створює особливу, уповільнене звучання, що нагадує про неспішному, протяжном читанні в церквах. Також це передає мелодійність мови самої молитви, як би заново яка ллється з вуст героя. У наступних чотиривірші акцент переноситься на інші голосні, «а» і «е», що символізує якийсь підйом, спрямованість вгору. Для цього застосовуються різні стилістичні фігури, як-то повтори: «так легко, легко», синтаксичний паралелізм: «І віриться, і плачеться, / І так легко…».
Вірш написано четырехстопным і трехстопным ямбом, рифмовка – перехресна, точна, поперемінно то чоловіча, жіноча.
Значення поезії у творчості Лермонтова
Отже, аналіз вірша «Молитва» показує її художнє своєрідність і підкреслює універсальність ліричного героя для всіх читачів: недарма романс на слова Лермонтова користувався однаковим успіхом як у великосвітських салонах, так і у простого народу. Важливість цього твору для творчості Лермонтова в цілому незаперечна. Ще багато років він залишається вершиною російської православної лірики, і лише в XX ст. А. Блоку та С. Єсеніну вдається досягти тих же висот у зображенні релігійного почуття.