Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

Багато століть люди задають собі питання: у чому сенс життя? І кожний приходить до свого відповідальності для чого йому жити. Наше життя і прекрасна, і деколи дуже складна, буває в ній яскраві, вражаючі моменти, а іноді і жити не хочеться. Але це вже прояв слабкості людини.

Не будемо про сумне. Ми приготували для вас прекрасні вірші сучасних прозаїків і великих поетів-класиків про життя зі змістом або про сенс життя, кому як подобається. Ви знайдете короткі і красиві, душевні та сумні вірші, про любов і мудрість, про вік і прожитих роках.

Життя коротке… Ми гості на землі…

Короткі, гарні вірші про життя зі смислом

***

Як життя складне,
Але як вона прекрасна!
Часом жорстока і гірка,
Деколи голубить, зігріває,
Яка є — вона твоя!
Твої страждання і образи,
Твій дзвінкий сміх і годину удач,
Твої світанки і заходи сонця,
Твоя доля, твій зоряний час.

***

— В чому сенс твого життя? — Запитали мене. —
Де ти бачиш своє щастя, скажи?
— В битвах, — відповів я, — проти гнилі
І в сутичках, — додав я, — проти брехні!

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

***

Ми в цьому житті тільки гості…
Навіщо лаятися, ображати?
Навіщо від заздрощів і злості
Один одного підло підставляти?
Давайте радіти люди,
Бути вдячними долі,
Що щастя випало хоч гостем —
Пожити на матінці Землі!!!

***

Життя не буває чорно-білою смугою.
Вона як веселка. Завжди у нас кольорова.
Лише, тільки ми, своєю власною рукою.
Стираємо фарби. Тільки чорний додаючи

***

Одягайте красиві речі,
Не шукайте особливий привід.
Пийте вина і паліть свічки,
Обіймайте того, хто доріг.
Не грайте з долею в фанти,
І не думайте: бути? Не бути?!
Ви сьогодні живіть. Завтра
Може просто не настати!
Чеколаева Світлана

***

Живеш і радієш життю,
Іль плачеш вночі в тиші,
Все це лише твоє, повір мені,
Твоя доля дісталася лише тобі.
Не в наших силах змінити долю
І кого звинувачувати за це,
Життя коротке… Ми гості на землі,
Але надто пізно розуміємо це…

***

Все життя я збираюся жити.
Все життя проходить в чеканні,
І лише в короткі побачення,
Коли неможливо вирішити,
Що значить бути або не бути,
Між гордим миттю узнаванья
І гірким миттю розлуки —
Живу, а не готуюся жити.
Лев Озеров

***

Здавалося, все це мені тільки сниться,
Але біль мене наздогнала наяву!
Всі кажуть: переверни сторінку…
Я краще вирву цілу главу.
Юлія Олефір

***

Досить тьмяно ми живемо,
Коли шукаємо радості в метанні
Від самотності удвох
До самотності в компанії.
Ігор Губерман

***

Життя коротке і швидкоплинне,
І лише література вічна.
Поезія душу і натхнення,
Для серця солодке утому.
Костянтин Бальмонт

Хочемо ми того чи ні, але всі ми часто замислюємося про сенс життя. Хороша вона чи погана і від чого це залежить?

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

Все життя – гра і люди в ній актори

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом до сліз

Не чіпляйтеся за минуле…

Не чіпляйтеся за минуле,
Не живіть образами,
Згадуйте хороше,
Нікому не заздріть.
Все, що небом Вам послано,
Приймайте як належне,
Все, що зроблено — на краще.
Як би не було складно,
На долю не ремствуєте,
Кожна мить будьте щасливі,
Та інших не судіть
За їх слабкості часті.
За улюблених боріться
Богом даними силами,
Не скупіться На слова,
Будьте ніжними з милими.
Як же просто жити радісно!
Захоплюйтеся заходами,
І закохуйтеся усією пристрастю
В життя свою смугасту…
Амірова Ірина

***

Життя часто жінку ламає,
Хрумтить під ребрами душа…
То навпіл її згинає,
Дасть зрозуміти — як хороша.

Вона безсонними ночами
І марнотою будніх днів,
Заважає щастя зі сльозами,
У коктейль: дихай і будь сильніше.

Стискає біль, то знову крила.
Любов дасть, то забере.
Вона мотає до безсилля
І спрагою дива знову веде.

Хай будуть сили, щоб не трапилося.
Умій зібратися знову і йти.
Ну, не збулось… Ну, якось не склалося…
Ти вір, що буде краще попереду!
Григор’єва Тетяна

Мій щасливий день…

Я чекала на свій щасливий день
У вісімнадцять, коли весна,
Розпускала в садах бузок,
А душі не давала сну…
Я сумувала і все чекала,
Ну коли ж мій день прийде.
Ось і весілля вже пройшла…
І зміцнів на озерах лід…

Я чекала на свій щасливий день.
Все ніяк не могла зрозуміти,
Чому ж іншим не лінь
Всі сьогодні з ранку міняти…
Адже погода зовсім не та.
І чудес за прогнозом немає.
Спить вже котрий рік мрія,
Постарівши на десяток років…

Я чекала на свій щасливий день…
Метушня, справи, родина…
Попереду випускний дітей…
Гляну в дзеркало я – не я…
Де ж дівчинка та в мені,
Що любила сяйві зірок,
Посміхалася своєю весни…???
Без відповіді застиг питання…

День щасливий тепер не чекаю…
Шкода, що раніше не зрозуміла…
Ні, не треба з неба зірку,
Щоб відчувати, що жила…
І зникла з серця тінь…
Світ наповнений любов’ю весь.
Ось же він, мій щасливий день –
Він сьогодні, зараз і тут!
Ірина Самаріна-Лабіринт

Суть життя

«Все життя – гра і люди в ньому актори» —
Відома фраза кожному з нас.
Ми всі граємо ті чи інші ролі
І забуваємо, хто ми є зараз…

Ми приміряємо мільйони масок.
Хочемо здаватися краще, ніж ми є.
І забуваємо, що здаватися мало.
І забуваємо в чому ж сенс весь…

Зірвати всі маски, відшукати себе
І ставати краще, не здаватися!
Старатися жити по-доброму, люблячи –
Ось суть життя, що стала забуватися!..
Ірина Артлис

З людиною гарним не буває нічого поганого ні при житті, ні після смерті.
Сократ

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

У житті завжди є за що прощати!

Сучасні вірші про життя зі змістом сумні

Я вже пробачила

Я вже пробачила все
Тим, хто зраджував і не любив,
Тим, хто був привітний тільки з вигляду,
А в душі недобре таїв.

Я пробачила грубість і докори,
Жорсткі, гордовиті слова
Недалеким, злим і самотнім
І вважаю, що була права.

Я ворогам пробачила їх інтриги,
Витончених пліток мережива,
Підступи, ніби фабула для книги,
Там, де «Підлість» — перша глава.

Я друзям пробачила їх помилки,
Критику їх, різку часом,
З жалем і гіркотою посмішки,
І рад «розумних» довгий лад.

Я пробачила близьких і далеких…
У житті завжди є за що прощати!
Це справа не з найлегших,
Нічого не потрібно спрощувати!

Я пробачила, хоч і було важко,
Нікого на світі не звинувачуючи,
Вважаю, було б просто чудово,
Якщо б хто-небудь простив мене…
Алла Жэм

***

Живемо не так, зустрічаємося не з тими,
Не те творимо, душею не горимо,
Не ті розумом торкаємося теми,
Не ті слова один одному говоримо.
Легко бранимся, миримося натужно,
Блукаючи на самоті своєму,
І лише про Те, хто нам справді потрібен,
За п’ять хвилин до смерті дізнаємося.
Поликанина Валентина

***

Ми для чого біжимо по життю колі?
Ми для чого біжимо по життю колі?
Турботи, гроші, щоденні справи.
І в суєті ми забуваємо дати один одному,
Любові, уваги і трішки тепла.

Тим часом з нас все витікає
Цілющий, чудовий життя сік.
Коли навіщо живемо ми розуміємо,
Півжиття немає і посивів скроню.

А хочеться повернути себе шалену,
Блиск юних очей і безтурботність днів,
І бабусю й маму молоду…
Але неможливо, від того болючіше!

Як пізно до нас приходить той прозріння,
Що відкриває нам на багато чого очі,
Ах якщо б я могла повернутися в минуле,
Але життя коло не крутиться назад!!!

Життя

Спочатку життя полонить нас:
У ній все тепло, все серце гріє
І, як привабливий розповідь,
Наш розум химерний плекає.
Кой-що лякає здалеку,-
Але в цьому страху насолода:
Він веселить воображенье,
Як про чарівному приключенье
Нічна повість старого.
Але скінчиться обман грайливою!
Ми звикаємо до чудес.
Потім — на всі дивимося ліниво,
Потім — і життя постыла нам:
Її загадка і розв’язка
Вже довжина, стара, нудна,
Як переказана казка
Втомленому перед годиною сну.
Дмитро Веневитинов

***

Я нікуди з тобою не поспішаю,
І мені зрозуміла таємниця помилок,
Де можна поміняти мінус на плюс
І гіркота слів прийняти, як насолода.
З тобою життя сповільнила свій біг,
А я хочу вітрів, смятенья, холоднечі…
Як дивно все-таки влаштована людина –
Бажає те, чого йому не потрібно.
Тетяна Кушнарьова

Я зрозумів, що для того, щоб зрозуміти сенс життя, треба передусім, щоб життя було не безглузда і зла, а потім вже — розум для того, щоб зрозуміти її.
Толстой Л. Н.

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

Я це життя за все дякую!

Мудрі вірші про життя зі змістом великих поетів-класиків

Життя – обман з чарівною журбою…

Життя – обман з чарівною журбою,
Тому так і сильна вона,
Що своєю грубою рукою
Фатальні пише письмена.

Я завжди, коли очі закрию,
Кажу: «Лише серце потревожь,
Життя — обман, але і вона часом
Прикрашає радощами брехня.

Звернися обличчям до сивого неба,
По місяцю гадаючи про долю,
Заспокойся, смертний, і не вимагай
Правди тієї, що не потрібна тобі».

Добре в черемхового хуртовині
Думати так, що життя – дорога.
Нехай обдурять легкі подруги,
Нехай змінять легкі друзі.

Нехай мене пестять ніжним словом,
Нехай гостріше бритви злий язик, —
Я живу давно на все готовим,
До всього безжально звик.

Холодять душу мені ці височіні,
Немає тепла від зоряного вогню.
Ті, кого любив я, отреклися,
Ким я жив — забули про мене.

Але і все ж, переслідуваний і гнаний,
Я, дивлячись з посмішкою на зорю,
На землі, мені близької і коханої
Цю життя за все дякую.
Сергій Єсенін

Віз життя

Хоч важко часом у неї тягар,
Віз на ходу легка;
Ямщик лихий, сиве час,
Везе, не злізе з облучка.

З ранку сідаємо ми віз;
Ми раді голову зламати
І, зневажаючи лінощі й млість,
Кричимо: пішов!..

Але опівдні немає вже тієї відваги;
Порастрясло нас: нам страшніше
І косогори і яри:
Кричимо: легше, дурило!

Котить раніше віз;
Під вечір ми звикли до неї
І дремля їдемо до нічлігу,
А час жене коней.
Пушкін А.

Я життя не боюся

Я життя не боюся. Своїм бадьорим шумом
Вона дає горіти, дає світитися думам.
Тривога, а не думка росте в безлюдній імлі,
І холодно квітам ночами в кришталі.
Але в неробстві моєї розсіяні миті,
Коли болісно душі доторкання,
І я тремчу серед вас, тремчу за свій спокій,
Як сірник на вітрі загородивши рукою…
Нехай це тільки мить… В ту мить мене не чіпай,
Я навпомацки йду тоді своєю дорогою…
Мій погляд розсіяний у молчаньи заприметь
І не заважай іншим навколо мене шуміти.
Так краще. Тільки б мене не помічали
В туман, може бути, і творчої печалі.
Інокентій Анненський

Молитва

У важку хвилину життя
Тіснитися ль в серце смуток:
Одну молитву дивну
Повторюю я напам’ять.
Є сила благодатна
У созвучье слів живих,
І дихає незрозуміла,
Свята принадність у них.

З душі як тягар скотиться,
Сумніви далеко –
І віриться, і плачеться,
І так легко, легко…
Михайло Лермонтов

Таємниці людського життя великі, а любов – найдоступніша з цих таємниць.
Іван Тургенєв

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

Радуйся і насолоджуйся життям!

Вірші про кохання, про сенс життя і мудрості

Радуйся і насолоджуйся життям!

Люди, дорожите кожним днем,
Цінуйте кожного хвилиною.
На землі лише один раз живемо,
Радійте, знову настав ранок!

Бог дав життя і нас благословив,
Щоб йшли ми праведною дорогою.
Адже не дарма Він душу в нас вселив,
Щоб запитати потім, за тим порогом…

Жити, любити, допомагати один одному
Ми повинні, не може бути інакше.
А за це — божа благодать,
І духовно станеш ти багатший.

Пролетять непомітно року,
Радуйся і насолоджуйся життям!
Не скупися на добрі слова,
Радуй всіх і частіше посміхайся!
Мішаріна Ольга

***

Хто придумав, що життя коротке?
Її вистачить на кілька життів
Якщо тільки у вас з молотка
Не йдуть ні почуття, ні думки.

Життя дано, щоб встигнути відбутися,
Проростити в собі нове життя
І закохуватися, до смерті закохуватися –
І любов пережити смерть…
Терентій Травник

***

Мені дуже шкода, я розучилася вірити людям,
Їх по крихтах, по частинах в собі спалюючи.
Прийде час, і ми з тобою вже не будемо
Любити як раніше, один про одного забуваючи.

І що сумно, ми з тобою не винні,
Природа нас придумала такими.
Ми засипали, почуттями багаті,
Прокинулися разлюбившими, чужими.

Чому притаманне природі виникати,
Тому притаманне природі припинятися.
Я починаю поступово відвикати,
Щоб пізніше холоднокровно попрощатися.

Розбите серце в грудях

Розбите серце в грудях ледве б’ється,
Душа немов тіло залишила в мить.
Порив пекельних мук у глибині її в’ється.
І рветься назовні болісний крик.
Я сам по неволі себе вбиваю.
Калічачи в сознанье залишки любові.
І як з цим жити? Навіть не розумію.
Коли на душі не співають солов’ї.
Коли сенс життя втрачає значення.
І почуття відчаю б’є по нутру.
Колишнє втрачається раптом увлеченье.
Його я з пам’яті просто зітру.
Анатолій Баркаев

***

У темному небі – зоряний хор,
Чудовий звук, так мало світла.
Життя моє, як світлофор –
Всі три кольори, всі три кольори.

Исцелованной, закоханої,
Я літаю, як уві сні.
Світлофор дає зелений
І підморгує мені.

Ах, я закохалася марно,
Кину все і утоплюсь.
Світлофор включає червоний:
Нині – мінус, завтра – плюс.

Ось він суджений, з Рязані,
Мій бажаний, світло душі!
Жовтий колір перед очима –
Мовляв, подумай, не поспішай.

Я – земна, не свята,
Я втомилася жити серед снів.
Де ти, веселка кольорова,
Де не три, а сім кольорів?
Тетяна Кушнарьова

Що б там не було, ніколи не приймайте життя надто серйозно – вам з неї живцем все одно не вибратися.
Кін Хаббард

Красиві, душевні вірші про життя зі смислом і мудрості

Життя пішла за другий перевал…

Вірші про вік, про прожиті роки і сенс життя

Сорок років. Життя пішла за другий перевал

Сорок років. Життя пішла за другий перевал.
Я любив, розмірковував, воював.
Подекуди побував, дещо побачив,
Іноді і щасливим бував.

Гнів мене обійшов, минула стріла,
А від кулі — два малих сліду.
І біда відлітала, як крапля з крила;
Як вода, расступалась біда.

Взяв один перевал, переможу другий,
Хоч важкий мій заплічний мішок.
Що ж там, за горою? Що ж там, під горою?
Від висот побілів мій скроню.

Сорок років. Де-то буде останній привал?
Де урветься моя колія?
Сорок років. Життя пішла за другий перевал.
І не випита чаша сія.
Давид Самойлов

***

Ах, киньте, бабоньки, твердити про вік,
Мовляв, скоро тридцять, сорок, п’ятдесят,
Мовляв, здолали тяготи і хворости,
І чоловік хропе, і нащадки потовщують.
Ах, киньте, бабоньки, сумувати біля дзеркала,
Розгладжувати зморшки біля очей.
Дзеркала брешуть, що краса потьмяніла
Дзеркала брешуть, що молодість пішла.
Ах, киньте про дієти, голодування
Або про те, що лізе зайва вага…
Навіщо придумувати собі страждання?!
Прекрасна життя і з вагою так і без…
А зробіть-но краще погляд впевненим
І на обличчя — непомітний макіяж,
Вильнувши стегном і постукавши по дереву,
Сходіть для початку на… масаж.
Ви симпатичні, сексі, привабливі,
Ви зіронько, і фея, і зоря.
Порада: себе любите обов’язково!
І життя своє не проживайте даремно!
Клавдія Сергачова

***

Не питай про віці мене…
Я не старію…стаю мудрішим…
Біжать підтюпцем місяці…року…
Я ні про що пройшов не шкодую…
Я не лякаюся сивини…
І не вважаю на обличчі зморшки…
Мені шепочуть…ви шалено гарні
І дивляться вслід красиві чоловіки…
Мій середній вік, зовсім не біда…
Я цих років зовсім не відчуваю…
Моя Душа, як перш, молода,
Безтурботна і грайлива…я то знаю…
Мені іноді полювання побешкетувати…
Каприз Душі…це така дрібниця…
Чи з ранку закохатися і… любити…
Яка, до біса, тут скажіть, старість?..
Не питай…мої року…
Моє багатство…і воно зі мною…
Про нього я згадую…іноді…
І залишаюся…все також, молодою…
Воленберг Галина

***

Чим більше я живу на цьому світі,
Тим ближче мені осінніх днів печаль.
І я чекаю осінь з теплим бабиному влітку,
Зі зграєю журавлів, що летять в далечінь.

Я радію прохолоді вранці рано,
І запахом листя, менявшей колір.
І сонця в небесах, хоч і не жарко
Нехай буде так, подовше б бачити світло.

З роками помічаєш, що мимоволі
У зачісці пишною блищить сивина.
Як ніби загубилася тільки-тільки
Осінній павутинки бахрома…
Алла Середина

***

Ах, вік, вік! Скільки в ньому візьме –
Втомлена хода сивина,
З сумних очей струмує лагідний світ,
Якого – страждання ціна.
З роками все коротше життя міст,
А радості — все більше за спиною.
Шлях у минуле звивистий і непростий
І пахне сожаленьем і виною.
Знову згадуючи щастя колишніх днів,
Не втомлюючись, говоримо «пробач» —
Адже не буває «совість без тіней»
І що розбите, то вже не врятувати.
Продовжимо жити, поки світлофор
Ще сигналить нам зелене світло.
І припинимо саднящий душу спір
З коханими, яких вже немає.
Давай зіграємо, вік, в «дрібниці»
І скинемо з покаянного мосту
Образи та інші бур’яни,
Очистивши в душі для любові місця.

У чому ж сенс життя? Може бути про це ми зрозуміємо з цієї пісні.

Роздрукувати
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: